У Калуші відбулася цікава презентація книжки «Була собі пригодонька», яку написав воїн УПА, Почесний громадянин Калуша Степан Петраш.

Унікальна подія відбулася в палаці культури “Мінерал” — презентація книги “Була собі пригодонька….” легендарного калушанина, 91-річного ветерана УПА, голови Калуської станиці Братства вояків УПА Степана Петраша, інформують “Вікна”.

Два роки поспіль франківські активісти реставрують старовинні двері у місті.

Займається цією справою ініціативна спільнота "Франківськ, який треба берегти", пише Фіртка.

Активістка ініціативи Марія Козакевич, готуючи фотовиставку, зібрала фото всіх відреставрованих дверей.

Дізнайтеся про найважливіші події в історії Івано-Франківська/Станіслава/Станиславова, які трапилися у 1969 – 1972 роках, пише “Репортер“.

1969 У Івано-Франківську працюють 23 середні школи, де викладають 1037 вчителів і навчаються 16320 дітей.

1969 На території, прилеглій до вулиці Набережної, за проектом архітектора Броніслава Мартина, розпочалось будівництво навчального комплексу інституту нафти і газу.

Як відомо, цього року Галич відзначив 1120-ту річницю з часу першої писемної згадки про місто. З цієї нагоди у Галицькій центральній районній бібліотеці пройшов день краєзнавства під промовистою назвою «Місто моє – ти моя споконвічна колиска».

Організувала захід бібліотекар Богдана Кривоніс. На зустріч із краєзнавцями були запрошені учні 9-тих класів Галицького ліцею імені Ярослава Осмомисла. Цікаві та змістовні виступи для юних галичан підготували відомі краєзнавці, співробітники Національного заповідника «Давній Галич» Марія Костик та Іван Драбчук.

25 вересня 2018 р. відбулося засідання вченої ради Національного заповідника «Давній Галич», на якому затверджено до друку нові видання – збірник матеріалів наукової конференцій «Галич і Галицька земля», проведення якої заплановане на 25 жовтня, та книгу О. Біберової, І. Коваля, М. Коваль, А. Стасюка «Село Сапогів – чарівна перлина України».

Чому люди стають благодійниками? Хтось прагне слави й реклами, а комусь радісно на душі від того, що він зробив цей світ бодай трохи кращим і добрішим. І, на жаль, цих других значно менше, ніж хотілось би. Проте в історії нашого міста було немало людей, готових співпереживати своїм ближнім не лише до глибини душі, а й до глибини власного гаманця. Згадаймо хоча б найвідоміших з них.

Сьогодні, 29 вересня, у селі Сенечів Долинського району відбувається акція з прибирання військового цвинтаря часів І Світової війни.

Захід організовується громадською організацією «Поступовий гурт франківців», яка разом з польськими, угорськими та словацькими партнерами почала реалізацію проекту «Велика війна: поховання та історична пам’ять».

Рівно 150 років тому Станиславів згорів. Не весь, звісно, але центр міста перетворився на попелище. Усе ніби почалося з того, що 28 вересня 1868 року вдова Хана Двойра Вермут смажила на подвір’ї мармуляду.

Хоча, то не вона сама смажила. Та й пожежа виникла не на її обійсті, а на сусідньому, пише “Репортер”.

Чи винна пані Вермут?

Старий станиславівський некрополь, що за теперішнім готелем «Надія», почали руйнувати у 1980 році.

Ламали важко, усе це супроводжувалося численними накладками і навіть надзвичайними подіями. Ходили чутки, що спершу там трактором задушило чоловіка, а потім жінку. Працювали там люди зі спецкомбінату й вони не надто рвалися зносити старовинні надгробки.