"Дзеркало" продовжує публікувати статті про технічну історію Коломиї.
Сьогодні піде мова про автомобілі.
Історію автомобіля започатковано ще у 18 ст., коли появилися перші парові машини. На поч. 19 ст. Європа вже мала електромобілі. Приблизно 1870 р. винахідник З. Маркус винайшов у Відні (Австрія) перший возик на бензині. Перед у цих транспортних новаціях традиційно вели німці, анґлійці й американці. У 19 ст. інженери активно удосконалювали самохідні машини, і врешті потужні світові фірми GM, Ford і Chrysler налагодили масове виробництво автомобілів. Вікіпедія пише, що перший автомобіль в Україні з’явився 1891 р. в Одесі в редактора й видавця Василя Навроцького, хоча столичні науковці будь-яких галузей завжди іґнорують підавстрійську Галичину, де все було швидше, ніж у підросійській Україні.
У місцевих говірках вживали «машина» без «авто» і рідко хто називав її автомобілем. У давній пресі про автомобілі й автобуси писали як про самохідні авта.
У міжвоєнний період (1919 — 1939) з’явилися попередники нинішніх таксівок, які називали автомобілі-фіякри. Тоді водіями такого транспорту у Коломиї були М. Бойчук, В. Бортен, В. Фоєрман, М. Якубович і М. Рапп, К. Краутгаммер, Штайнерс, К. Врублєвський.
Відомо, що 1935 р. Кость Гаєвий з с. Нижнього Вербіжа під Коломиєю купив собі автомобіль на бензині. Але оскільки ця машина мала другу категорію, то не могла їздити на головній трасі Коломия — Станиславів. Тому він возив пасажирів за маршрутом Коломия — Косів — Снятин. Очевидно, Кость Гаєвий був першим власником «бензинового самоходу» в селах Коломийщини. Вербізькі чоловіки, з огляду на близькість Коломиї, одні з перших опанували шоферське ремесло. Принаймні Іван Панкевич з Нижнього Вербіжа упродовж 1937 — 1939 рр. працював водієм державного пасажирського автомобіля.
У 1937 р. українець Омелян Юрчишин відкрив першу в Коломиї автошколу, яка навчала шоферів та мотоциклістів, адже цей вид транспорту почав динамічно розвиватися.
У 1930-і з коломийських українців власні автомобілі мали адвокат Іван Могильницький, лікар Володимир Ганьківський, та ще один лікар, можливо, Володимир Козакевич. Мав авто і відомий механік Володимир Стромецький і навіть мав до того авта водія, який возив пасажирів з Коломиї до Яремчі. Іноді Стромецькі самі їхали відпочивати в недалекі гірські села. Правда, згодом це авто власник продав.
Зрозуміло, що автомобілі мали багатші коломийські євреї і поляки — власники підприємств, адвокати й лікарі. Службові автомашини мали коломийські маґістрат і староство.
У повоєнний, радянський, період тривав технічний поступ і в транспортне життя ввійшло багато різновидів автомашин, особливо різного призначення і насамперед вантажні ГАЗони, ЗІСи (ЗІЛи), КАМази та ін. А також санітарні машини — «Швидкі допомоги», пожежні, машини-цистерни на молоко, рибу, пиво, бензин, нафту; міліцейські «бобики», позашляховики, військовий транспорт. Росла промислова техніка: самоскиди, тягачі, грейдери, навантажувачі, крани, екскаватори. Таксопарк складався з великих «Волг», збільшувався автобусний парк, службові автомобілі мали різні підприємства, заклади й установи.
Головною радянською маркою автомобілів повоєнних років була подібна на німецький «Опель» «Победа» («Перемога»), яку виготовляв Горьківський автомобільний завод у Росії у 1946 — 1958 рр. Це саме підприємство упродовж 1956 — 2010 рр. в продукувало «Волги», яка нагадувала великі й широкі американські авта. Відтак радянські інженери скопіювали з італійського «Fiat» «Жигули», а з французької марки Simca та з німецького «Opel-Kadett» — «Москвич» різних модифікацій.
У 1961 р. Запорізький автомобільний завод виготовив перший український серійний легковий автомобіль «Запорожець». Щоправда, за розмірами він не відповідав уявному в народній пам’яті козакові-запорожцеві, а за свою низьку якість став темою для радянських анекдотів. Згодом випускали різні варіанти цієї автівки. А впродовж 1988 — 1997 рр. це підприємство налагодило випуск автомобілів марки «Таврія».
Поступово купували авта й наші містяни. Одним з перших, ще 1953 р., придбав "Москвич 400-420А" механік Методій Стромецький, син Володимира Стромецького. Він притягнув автомобіль додому на буксирі, розібрав і склав. Те авто мало брезентовий верх, який відкривався. На тому авто сім'я їздила в гості й на відпочинок.
На початку 1960-их купили «Волги» коломийські лікарі: завідувач рентґенологічного кабінету Володимир Миколайович Кейван і завідувач терапевтичним відділом Лазар Львович Сідельковер. «Москвичі» придбали інженер Федір Кісилейчук та Олесь Скрипник.
На коломийських вулицях щораз частіше з’являлися, крім рідкісних «Побед» і «Волг», марки «Москвич», «Жигули», «Запорожець», «Таврія», а також інвалідні «жабки». На придбання авт записувалися в черги, декому вдавалося виграти авто в лотерею. Автомобіль вважали предметом заможності, ними пишалися.
У 1989 р. на 1000 мешканців в СРСР припадало приблизно 50 автомобілів, в той час як у передових європейських країнах цей показник складав 400-600 автомобілів.
Микола САВЧУК |
