На початку ХХ століття мешканці Станиславова дуже боялися пожеж і всіляко намагалися їм запобігти. Особливо ретельно міська влада дбала про безпеку громадських будівель, у яких скупчувалася велика кількість людей.

У січні 1904 року газета «Кур’єр станиславівський» опублікувала замітку про безпеку театру та протипожежні заходи, яких ще потрібно було вжити.

З неї ми дізнаємося, що у вестибюлі тодішнього театру на час проведення вистав чергували кілька пожежників. Крім того, за лаштунками знаходилася велика бочка, завжди наповнена водою. В театрі також була влаштована вентиляція в куполі над сценою, яку можна було швидко відкрити за допомогою довгого троса, щоб випустити дим.

Однак ці заходи вважалися недостатніми, передусім тому, що сцена та прилеглі приміщення були дерев’яними, завіса – з легкозаймистої тканини, а допоміжні приміщення були захаращені старими декораціями, меблями та іншими речами.

І справді, саме цей непотріб у 1907 року мало не призвів до трагедії. У жовтні того року пожежну службу було повідомлено, що за лаштунками театру сильний дим і запах горілого. Як виявилось, загорілися шматки тканини й паперу в одній із стінних шаф, а за ними почали палати полиці й дверцята. Причиною загоряння став недбало кинутий кимось недопалок.

На щастя, в приміщенні були театральні працівники, які встигли загасити вогонь ще до прибуття пожежників. Як зазначала преса, театру дуже пощастило, бо якби пожежа сталася, коли в театрі нікого не було, цілком могла б згоріти й уся будівля.

Підготувала Олена БУЧИК