Якби хтось запрагнув пошукати у станиславівській кримінальній хроніці персонажа, схожого на Остапа Бендера, то ним би виявився уродженець Коломиї Станіслав Курка.

Саме цей самовпевнений молодик у 1900 році добряче «почистив» кишені станиславівських підприємців. І наче ж нічого особливого не робив, усього лише пропонував свою допомогу в залагодженні різних формальностей при відкритті ресторану, пекарні чи іншого закладу.

Тодішні підприємці були людьми роботящими, але не особливо освіченими. Нерідко єдиною літературою, яку вони читали, був щорічний календар із корисними порадами і легкими оповіданнями, а всілякої бюрократії і крючкотворства підприємці боялися, як вогню.

Аж тут з’являється Курка – впевнений, енергійний і з підбадьорливою посмішкою обіцяє зробити все на раз. Тільки треба виділити невеличку суму, двісті – триста злотих ринських, щоб «підмазати» потрібного чиновника. Таким чином Курка видурив у станиславівського ресторатора Базаркевича 512 злотих ринських, обіцяючи йому, що залагодить питання відкриття вокзальної ресторації на одній із приміських станцій.

Зрозуміло, що ні грошей, ні вирішеного питання ресторатор від Курки так і не добився. Той бідкався, що нічого не вийшло, бо, мовляв, чиновник такий упертий попався. Але найсмішніше, що ця історія так нічого й не навчила станиславівських підприємців, хоч Курка врешті-решт і опинився за ґратами.

Проте в 1937 році в Станиславові з’явилася його «реінкарнація» – такий собі Філіп Гарман, який обіцяв місцевим купцям залагодити всі формальності з отриманням дозволів на відкриття буфетів і цукерень у Станиславові. Ділові люди слухняно платили шахраєві більші чи менші суми за міфічні «послуги». Як і його попередник, Гарман постав перед судом і був засуджений на три місяці арешту.

Підготувала Олена БУЧИК