В Окружному суді міжвоєнного Станиславова не раз розглядалися процеси, які моментально ставали поживою для ласої до сенсацій публіки.

Так, у листопаді 1936 року місто жваво обговорювало філателістичну аферу. Пан Беньямін Г., власник філателістичного складу у Львові, постав перед станиславівським судом за поширення на Станиславівщині фальшивих марок та завдання фінансової шкоди кільком іноземним фірмам, які продавали марки.

У вересні 1937 року в місті прогриміла справа 19-річного юнака, який був коханцем 50-річної жінки. Пані завагітніла від свого юного кавалера, але бавити немовля в її плани не входило, тож вона залишила дитину 19-річному батькові. Пізніше бідолашне немовля знайшли на смітнику, а злочинна парочка постала перед судом.

Цікавий випадок трапився в станиславівському суді в березні 1938 року.  Суддя Ольбаум розглядав справу селянки Анни Теличкан, яка мала земельний спір із власними синами. Перед початком розгляду справи пані Теличкан розсипала біля порогу судової зали трохи землі, взятої зі спірної ділянки, і почала бурмотіти якісь слова. Один із судових урядників запитав її, що вона робить, і жінка відповіла, що наклала закляття на судову залу, щоб отримати потрібний їй вирок. На жаль, преса не повідомляє, чи вона справді виграла процес.

У серпні 1938 року загальне обурення викликав відомий у Станиславові стоматолог Макс Дінер. Виявилося, що нечесний лікар ставив своїм пацієнтам коронки не з золота, а з нержавіючої сталі, а оплату за них вимагав як за золоті. Скандального медика засудили на 9 місяців тюрми за шахрайство.

Підготувала Олена БУЧИК