Морозна зима 1914-1915-х років видалася для Станиславова нелегкою. Адже місто мусило пізнати всі «принади» російської окупації. В наступній частині спогадів журналіст Симон Шпунд розповідає про чергові «ідеї» коменданта Гавінського, діяльність місцевих колаборантів та безкінечні грабежі російських вояків.

Замість побиття батогами пан Гавінський незабаром ввів грошові штрафи, але тілесні покарання все ж повністю не скасували, тож і тюрма, і жадібні кишені Гавінського щодня все більше наповнювалися. Звичайно, і пана Лукомського щедро винагороджували. Він фактично був представником і посередником для всемогутнього коменданта.

Перший дитячий садок у нашому місті запрацював у 1904 році, а перші ясла відкрилися у 1925 році на вул. Білінського, 4 (тепер вул. Сахарова).

В міжвоєнний період у Станиславові також діяли ясла сестер Милосердя для маленьких українців. Спочатку вони знаходилися в колишній будівлі отців-редемптористів на вул. Красінського, 21 (тепер вул. Маланюка). Цю будівлю збудували на початку ХХ століття на замовлення українського будівничого Івана Павловича.