У міжвоєнному Станиславові була широко розповсюджена шахрайська гра «Три карти». За правилами вона була дуже схожа на сумнозвісну гру «Три кубки». Тільки гравець мусив безпомильно вгадати не під яким кубком знаходиться кулька, а певну заздалегідь загадану карту. Спочатку шахраї давали жертві виграти, аж поки вона не починала ставити більші суми. І тоді її обдирали як липку.

У липні 1937 року в Станиславові сталася масштабна бійка, спровокована відомими шахраями, що практикували цю гру. Тоді до міста прибув знаменитий варшавський цирк Станевських, який збирав на своїх виставах велику кількість глядачів. Саме біля входу до циркового шатра й розмістилися гравці у «Три карти», розраховуючи, що хтось із юрби обов’язково «клюне» і захоче пограти.

Керівник цирку попросив їх забратися геть, але вони його не послухали. Тоді два артисти вийшли до шахраїв і застосували більш переконливі аргументи, а саме власні міцні кулаки. Картярі розлютилися й поспішили просто на Бельведер, який тоді був найбільш кримінальним районом міста. Там вони зібрали цілу «гвардію» волоцюг, які вирушили до цирку, щоб «поговорити». Але артистів не застали, бо вони пішли обідати.

Ображених шахраїв та їхніх «захисників» це не зупинило, і вони навідалися до закладу, де обідали артисти, – ресторації Войцеховського на вул. Ґолуховського, 48 (тепер вул. Чорновола). Там і відбулася «велика битва».

Волоцюги не лише сильно побили артистів цирку, а й повністю розгромили ресторан. У хід ішли ножі і боксерські рукавички. Одного з артистів після цього «з’ясування стосунків» відвезли до шпиталю, інші після накладення пов’язок і швів вирушили додому. Що стосується самих шахраїв та їхньої «гвардії», ними зайнялася поліція.

Підготувала Олена БУЧИК