У лютому 1926 року в Станиславові сталося сенсаційне пограбування, яке широко обговорювалося не лише в місцевій, а й загальнодержавній пресі.

Близько десятої ранку в під’їзді кам’яниці на вул. Третього Мая, 30 (тепер вул. Грушевського) невідомі бандити напали на пана К. Г., директора консуму (магазину споживчих товарів). Зваливши директора з ніг кількома сильними ударами боксерською рукавичкою в обличчя, вони вкрали в нього гаманець, де було близько п’яти тисяч злотих готівкою, і зникли в невідомому напрямку.

Принаймні такою була версія пограбування, озвучена самим директором, який став жертвою нападу. Поліція приступила до розслідування, але їй не вдалося затримати зловмисників за гарячими слідами, так що загальнодержавні газети навіть дозволяли собі кепкувати над станиславівськими поліцейськими. Однак ті спокійно продовжували свою роботу.

І от що виявилося в процесі ретельного розслідування. Двоє лікарів, кожен окремо, оглянули жертву нападу і не виявили в нього таких фізичних ушкоджень, які неминуче мали би бути після сильних ударів боксерською рукавичкою.

Кам’яниця, в якій начебто відбувся напад, знаходилася на вулиці з дуже жвавим рухом, проте ніхто не чув найменших криків. Але ж людина не може не видати жодного крику, коли її сильно б’ють! Крім того, стражі порядку добре знали звичаї кримінального світу. Напад о десятій ранку був зовсім не в правилах місцевих злодіїв, вони зазвичай «працювали» ввечері.

Про всяк випадок провели ревізію у консумі і виявили цікаву річ: у крамниці була недостача якраз на суму близько 5 тис. злотих – тобто саме стільки, скільки «вкрали» бандити. В силу цих доказів директор консуму сам опинився на лаві підсудних за інсценізацію нападу і намагання приховати недостачу у крамниці.

Підготувала Олена БУЧИК