Державний історико-культурний заповідник у Галичі створено Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1994 р. на базі пам'яток історії та культури стародавнього міста. 11 жовтня 1994 р. Указом Президента України йому надано статус Національного заповідника і присвоєно назву "Давній Галич".
Генеральний план розвитку Національного заповідника "Давній Галич" відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини" затверджено 15 серпня 2005 року Наказом Державної служби охорони культурної спадщини Міністерства культури і мистецтв України. 
За 20-річне існування Заповідник сформувався у дієву структуру, головним завданням якої є дослідження, відновлення, збереження та популяризація історико-культурної спадщини Галича. 
У Заповіднику функціонує 16 відділів, а саме: наукова бібліотека, відділ фондів, художньо-реставраційний, археологічний, науково-дослідний, науково-освітній, охорони культурної спадщини, інформаційно-видавничий, інженерно-технічний, охорони природи та відтворення історичних ландшафтів, фінансово-економічний, господарський, адміністрація, Музей історії Галича, Етнографічний музей та Музей караїмської історії та культури. На даний час колектив заповідника складає 88 працівників.

Під опікою Заповідника у сфері охорони культурної спадщини перебуває 151 пам'ятка, з яких 15 – пам'ятки національного значення. 
При Заповіднику постійно діє комплексна науково-дослідна експедиція. Наукові співробітники проводять наукові конференції, видають монографії, каталоги, альбоми, путівники.