Частим гостем у Коломиї в 1930-х роках був колишній учень коломийської гімназії, а тоді вже знаний у світі оперний співак Михайло Голинський. Брав він участь у Шевченківських святкуваннях, виступав з «Коломийським Бояном», неодноразово мав і сольні концерти у залі Каси ощадності. Один з таких концертів відбувся навесні 1935 року. Напередодні, приїхавши до міста, співак вирішив відвідати свого доброго знайомого, адвоката Романа Ставничого, який мешкав разом з тестем Андрієм Чайковським в Українському Народному домі. Застав там письменника вже дуже хворого, прикутого до ліжка. Дізнавшись про концерт, той, звертаючись до М. Голинського «пане Михасю», з жалем сказав, що завжди слухав його з великою насолодою, але цього разу навіть підвестися не може, тож концерт для нього – недосяжна річ. Тоді розчулений співак постановив домовитися з акомпаніаторкою й виконати всю концертну програму в помешканні А. Чайковського лише для одного слухача. «…концерт прийде до вас», – пообіцяв М. Голинський письменникові й слова дотримав.

Через багато років про цей свій вчинок співак написав у «Спогадах» так: «Ми з піаністкою усвідомлювали, що нас у сусідній вітальні за стіною слухає один єдиний слухач. Та ми грали і співали так, ніби нас слухає Всевишній. Розповісти про мої чуття в ті незабутні хвилини я не маю сили. Скажу лише, що все життя хвалю себе за той порух душі , який навістив мене перед неминучою смертю чудової людини і письменника з ангельською душею, що моя пісня, мій спів облегчив йому шлях у вічність».

©Наукова співробітниця 

Музею історії міста Коломиї 

Мирослава Кочержук