Прикро, та лише через 30 років після відкриття у мікрорайоні «Підгірки» (до 1972 року – село з такою назвою) Калуша Музею-оселі родини Івана ФРАНКА, який став у місті хіміків першою національно орієнтованою установою такого типу на зорі Незалежності України, я вперше переступив поріг цього куточка Каменяра. Очевидно, Божа воля була й на те, щоб вклонитися пам’яті ініціаторки створення музею-оселі Оксані Франко – доньці Омеляна Франка, наймолодшого сина брата І. Франка Онуфрія, – професорці Львівського національного університету ім. І. Франка і почесній громадянці міста Калуша. А ще ця стаття – уклін і вдячність першій директорці музею Лідії Іваницькій за збереження пам’яті про побут Франків у селі Підгірках, і за десятки років праці з наповнення музею національним змістом.
Музей-оселю родини Івана Франка в Калуші на вулиці Івано-Франківській було відкрито 30 серпня 1992 року в будинку Омеляна Франка, який, за інформацією сина Оксани Франко Андрія, збудували у 1934–1935 рр. на одній із земельних ділянок, яка належала обом братам.
…Ступивши на подвір’я музею-оселі, який уже 15 років має звання народного, я відчув дивний гонор, що цими вулицями, якими Бог дарував мені ходити в «Підгірках», колись простували родичі Великого Каменяра і сьогодні топчуть ряст нащадки велетня українського духу. Як живий дотик відчув, що велике – зовсім поруч. Думаю, не помилюся, якщо родинний куточок підгорецької пам’яті про Франків означу не оселею, а садибою. Адже музейний простір не обмежений кімнатами будинку, а наче лине на подвір’я – до дерев’яної молитовної каплиці Успіння Пресвятої Богородиці, спорудженої й подарованої майстрами з Верховини, до погруддя Івана Франка роботи Йосипа Николишина (реставрував Ігор Симак) у калинових обіймах, до садів, дбайливо впорядкованих квітників, до криниці з джерельною водою…
Ще на воротах музейної садиби нас із нетерпінням і хвилюванням зустрічає новопризначена наукова співробітниця закладу, а звичніше – директорка Леся КИРИЛОВИЧ. Я розумію її, адже вона стала берегинею підгорецької родинної оселі Франків тільки недавно – з 9 серпня. Але і як уродженка с. Підгірки та чільниця міського осередку «Просвіта» ВУТ ім. Тараса Шевченка, як представниця Народного Руху України і чинна депутатка Калуської міської раді, а також активна учасниця культурного життя і навіть далека родичка Каменяра упродовж багатьох років творила і творить добру пам’ять про родинні стежини Франків на Калущині.
– Хоча посаду наукової співробітниці Музею-оселі родини Івана Франка обіймаю віднедавна, в різному статусі бувала тут з часу відкриття закладу, я ж маю родичів по лінії Франків, – розповідає Леся КИРИЛОВИЧ. – Бувала часто як учасниця оркестру народних інструментів Калуського будинку культури ім. А. Могильницького й брала активну участь у відкритті закладу, коли ми з оркестром супроводжували виступ народної хорової чоловічої капели «Прометей», яка виконувала пісні на слова Івана Франка. Та й як депутатка Калуської міської ради та голова її гуманітарної комісії була в центрі всіх культурних заходів в музеї…
До речі, обійстя самого Онуфрія Франка було у Підгірках на іншій вулиці – імені Григорія Смольського. Саме там Іван та Онуфрій свого часу придбали маєток – хату й землю – у місцевого пароха, і 1904 року туди переїхав і молодший брат Франка з родиною. Каменяр часто навідувався до нього. І є чудові спогади нащадків про ті відвідини села. На жаль, стара хата Онуфрія не збереглася. На тому місці тепер інший будинок, означений меморіальною дошкою, в якому мешкають нащадки О. Франка.
Востаннє Каменяр був у Підгірках на похороні брата Онуфрія 1913 року. А будинком, де нині музей, до останніх днів опікувалася Оксана Франко. В минулому столітті поруч з обійстям почали споруджувати великий завод «Карпатнафтомаш», а приватні будинки взялися зносити. Людей переселили. Але пані Оксана не дозволила знести свій будинок і зробила все, щоб відкрити тут музей родини Івана Франка. Ще 1991-го вона написала понад 60 листів у всі вищі інстанції України з проханням не зносити хату. Її, пригадую, підтримали тоді і Дмитро Павличко, і Степан Пушик… Так вдалося зберегти і будинок, і присадибну територію. Оксана Франко померла рік тому – 17 вересня. А на свій 80-літній ювілей за кілька років до того зібрала було всю чималу калуську родину Франків. Наочно ознайомитися з родоводом Франка можна і завдяки родинному дереву, яке склала пані Оксана, що як експонат зберігається у нашому музеї-оселі.
– Пані Лесю, що собою являє сучасний формат музею-оселі родини Івана Франка?
– Музей був одним із перших закладів такого типу, які відкрили у Калуші на початку 90-х років минулого століття. Він діяв автономно. А десять років тому його підпорядкували «Музейно-виставковому центру Калуської міської ради». Першою директоркою музею впродовж 20 років була Лідія Іваницька – добра приятелька О. Франко, якій Оксана Омелянівна запропонувала очолити заклад. Відтак його очолювала Любов Бойко, а після неї – Наталія Мельник. Музей у всі роки фінансувала міська рада.
Спершу в ньому облаштували чотири експозиційні кімнати. Одну з них присвячено Іванові Франку та його родині. У другій експонуються родинні матеріали по лінії його брата Онуфрія. Є також куточки, присвячені нашим великим підгорецьким родакам – відомому художникові Григорію Смольському та греко-католицькому священникові, письменнику і громадському діячеві Антіну Могильницькому. У третій кімнаті виставлено речі обрядово-побутового вжитку і вишивані роботи майстрів. Четверта кімната пропонує виставку естампів – ілюстрацій творів друкованої графіки відомих художників, випущених 1956 року до 100-ліття від дня народження Івана Франка.
У музеї є постійні експозиції й так звані рухомі. Після реконструкції 2016 року облаштували ще три кімнати на його своєрідному другому поверсі – піддашші. Там зберігають дуже давній і унікальний австрійський рояль ХІХ століття, придбаний свого часу родиною Франків. В Івано-Франківську живе онука Омеляна Франка – правнучка Франкового брата Онуфрія – калушанка Олеся Франко, викладачка класу фортепіано в музичній школі. Свого часу тут відбувся її творчий вечір, і вона грала на тому інструменті. Оту музейну кімнату я планую присвятити музичним і вокальним колективам, які діяли свого часу і діють у Підгірках. Їхня історія дуже славна, і, без сумніву, свій слід там залишили і представники родини Франків. Все, що стосується краєзнавства, обов’язково буде пов’язане з родинним деревом підгорецьких Франків.
– Головне у спадку Івана Франка – слово…
– Маємо багато видань минулого століття, присвячених життю і творчості Івана Франка. Є також 50-томне видання його творів, та ще три томи творів, які не ввійшли до цього видання. Фактично маємо Франкову бібліотечку. Музей став осердям калуського просвітництва. Тут відбувається багато подій, в яких беруть участь і просвітяни, і вчителі, і культурна інтелігенція, постійно відвідують музей студенти та учні шкіл. Я назвала б наш музей-оселю образно «серцем Прометея» – незгасним джерелом того вогню, який запалює у наших серцях жертовну любов до України. І наша недавня акція «Подаруй воїнові вишиванку», в якій взяли участь і наші захисники із Запоріжжя, – це також підтримка того незгасного вогню, про який Іван Франко писав у «Каменярах»:
І кожний з нас те знав, що слави нам не буде,
Ні пам’яти в людей за сей кровавий труд,
Що аж тоді підуть по сій дорозі люди,
Як ми проб’єм її та вирівняєм всюди,
Як наші кости тут під нею зогниють…
У музеї-оселі все наче дихає родиною Івана Франка. І свою урочисту програму з нагоди 30-річчя його відкриття ми так і назвали: «Тут все, здається, дихає Франком». Тоді я ще не була науковою співробітницею музею, мені навіть не пропонували його очолити, а заклад залишався без керівника. До мене звернулася заввідділу методичної, культурно-масової та інформаційної роботи Палацу культури «Юність» Олена Музур, якій доручили підготовку та проведення урочистостей, щоб порадитися про організацію і перебіг святкування. Приїжджав зі Львова і взяв участь у відзначенні ювілею музею-оселі син Оксани Франко – Андрій, який працює старшим науковим співробітником в Інституті Івана Франка НАН України. Місцеві хорові колективи дали потужний концерт, діяли різноманітні майстер-класи й атракції для дітей та молоді тощо.
Маємо чимало планів, зокрема і щодо розширення музичної, хорової й театральної експозиційної тематики у висвітленні життя родини Франків у с. Підгірках. Калущина одухотворена родиною Івана Франка. Але й великі та невідкладні проблеми є, серед яких головна – відсутність належного опалення музейного закладу. І ми з острахом чекаємо зими. Мріємо про сонячні батареї та автономне опалення. Є всі умови для використання альтернативних джерел. Подаємо свої пропозиції з цього приводу до міської ради...
Для всіх охочих свого часу в Музеї-оселі родини Івана Франка стараннями Любові Бойко, Уляни Паньо та Івана Тиміва розробили унікальний п’ятикілометровий піший туристичний маршрут «Франковими стежками», який став, образно кажучи, рушієм підгорецької пам’яті про родину Івана Франка на теренах Калущини. А назви його основних локацій свідчать самі про себе: «Музей-оселя родини Івана Франка», «Хата Онуфрія Франка», «Місце, де була хата Стефана Смольського», «Могила Онуфрія та Юліани Франків на місцевому кладовищі у Підгірках», «Підгорецький ліс», «Церква Стрітення Господнього» та «Річка Лімниця».
Ігор ЛАЗОРИШИН |
