Ця теза, звісно, не відкриття, але, щоби довести це наочно для теперішнього покоління українців, треба багато що зробити. Йдеться про відновлення пам’яток сакральної культури древнього Галича. Про це говорили найвідоміші в Україні авторитети в галузі реставрації та ревіталізації під час засідання «круглого столу» на тему «Проблеми дослідження та збереження Успенського собору давнього Галича», яке відбулося у Львівській політехніці.
Нагадаємо, що Галицький Успенський собор – головний храм княжого Галича та другий за розміром храм Київської Русі (після Софійського собору в Києві). Починаючи з XII століття він був кафедральним собором Галицької єпархії, пов’язаним із похованням тут у 1187 році князя Ярослава Осмомисла, а з XIV століття – Галицької Митрополії, другої за кількістю вірян на Русі після Київської. Довгі століття він був взірцем архітектурної довершеності, сформувавши подальший стиль архітектури Галичини. А за багатством оздоби та просторовим розташуванням не поступався жодній найвизначнішій християнській святині того часу. Фундамент собору був викладений переважно з крейдяника та вапняку, а стіни – з тесаних блоків алебастру та вапняку. Останні літописні згадки про Галицьку святиню стосуються ХІV–ХVІ століть, проте точної дати руйнування Успенського собору, руїни якого розташовані в селі Крилос неподалік теперішнього Галича, достеменно не встановлено. Теперішні численні знахідки архітектурних деталей та скульптурного декору дають уявлення про вигляд величного галицького собору.
А той факт, що нині проблема відновлення цього храму в автентичному вигляді хвилює не лише ентузіастів, але й представників влади як на регіональному, так і на національному рівнях, засвідчило те, що дискусію організували не лише науковці Львівської політехніки, але й облдержадміністрація та Міністерство культури України. Присутність на заході заступника голови Львівської обласної державної адміністрації Оксани Стоколос-Ворончук та першого заступника голови Івано-Франківської облдержадміністрації Марії Савки лише це підтверджує.
З вітальним словом до присутніх звернувся ректор Національного університету «Львівська політехніка» професор Юрій Бобало. Він нагадав, що проблемою відновлення давніх галицьких храмів та інших архітектурно-історичних пам’яток займався ще в ХІХ сторіччі тодішній ректор Львівської політехніки і видатний зодчий Юліан Захарієвич. Нині ж цим питанням активно опікується Інститут архітектури Університету, а безпосередньо – кафедра архітектури та реставрації під очільництвом професора Миколи Бевза. Саме він має свою візію відродження найстарішого галицького храму і, мабуть, найбільш конструктивну.
Своїм баченням історії питання, а також шляхів його розв’язання під час зібрання поділились професор Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника Ігор Цепенда, ректор Івано-Франківського національного технічного університету нафти й газу професор Євстахій Крижанівський, відомий український археолог і архітектор Юрій Лукомський. Натомість Михайло Сагайдак, директор Центру археології Києва, що діє при Інституті археології НАН України, розповів про багатющий досвід відновлення аналогічних пам’яток древнього Києва.
Після ж дискусії учасники «круглого столу» зійшлись на висновку, що наша держава нині просто зобов’язана дотримуватись міжнародного гуманітарного законодавства. Отож ми повинні зберігати наші пам’ятки й цінувати те, що отримали від попередніх поколінь. Тим більше, що указом Президента України Петра Порошенка цей рік оголошено роком збереження культурної спадщини в Україні. Саме тому Галицький історично-архітектурний заповідник повинен, нарешті, отримати відповідне фінансування для реабілітації, реставрації, музеєфікації пам’яток, таких як фундамент Успенського собору ХІІ століття, храм Святого Пантелеймона ХІІ століття і Галицького замку ХVІ–ХVІІ століть.
Прес - служба Львівської політехніки |
