У центрі міста Галича знаходиться церква Різдва Христового, про яку є письмова згадка в історичних документах під 1367 роком як муровану споруду. Серед жителів Галича побутують легенди, які говорять, що у церкві були великі підвальні приміщення та підземні ходи, які вели до Крилоса та Маріямполя.
На звернення декана Галицького церкви Різдва Христового о. І. Броновського 9–10 липня 2015 р. працівники археологічного відділу та відділу охорони культурної спадщини Національного заповідника «Давній Галич» провели археологічні дослідження у приміщенні церкви (східна частина). Під час робіт було виявлено цегляну кладку глибиною 55 см і розмірами 0,76 х 1,46 м без дна. Під цим об’єктом знаходився шар будівельного румовища з незначними фрагментами колишньої церковної стіни, на яких збереглися сліди настінного розпису. Нижче йшов шар підсипаного грунту з фрагментами цегли, вапняку і ріняку до глибини 2,5 м, на дні якого вже почали підходити грунтові води і подальше дослідження було припинено. Під час робіт було виявлено фрагмент миски періоду пізнього середньовіччя , два залізні цвяхи, покриті корозією, та частину люльки. Напевно, цей об’єкт використовувався, як сакрарій, де зберігалися церковні речі, що вийшли з ужитку.
Під час дослідження сакрарію у східній частині церкви підвальних приміщень, підземних ходів та інших об’єктів виявлено не було. Можливо, підвальні приміщення були в інших частинах церкви, які ще не досліджувались.

Ігор Креховецький,
Андрій Чемеринський