Голова Івано-Франківської профспілки працівників освіти і науки України мовознавець Мирослав Габорак видав етимологічний словник «Топонімія Покуття». Книжка містить близько 8 тисяч топонімів, котрі є найменуваннями понад 11 тисяч географічних об’єктів Покуття та деяких прилеглих територій. Вона охоплює Снятинський, Коломийський, Городенківський, Тисменицький, Тлумацький, Богородчанський райони. «Топонімія Покуття» вийшла друком ще в жовтні 2013 року. Саме за цю солідну працю Мирослава Габорака нагороджено обласною краєзнавчою премією ім. Володимира Полєка. Автор книжки каже, що працював над нею два роки, а от матеріали збирав упродовж усього життя. — За обсягом зібраного матеріалу такої книжки в Україні поки що немає. Тут є населені пункти, кутки, поля, урочища, потічки, річки, озера, — констатує мовознавець. — На жаль, у словнику подано далеко не всі відомі на території Покуття топоніми, адже в кожному населеному пункті їх є дуже багато. Наприклад, лише в одному селі Великому Ключеві на Коломийщині ми нарахували понад 250 географічних назв. А таких поселень, сіл, селищ та міст на досліджуваній території налічується 358. Лише сам перелік топонімів краю становив би декілька томів. За словами Мирослава Габорака, ця праця є надзвичайно цінною насамперед для мовознавців та істориків. Адже географічні назви зберігають багато слів, котрі вже вийшли з активного вжитку та дають можливість відтворювати певні історичні процеси. «із зникненням назв втрачається дуже цінний матеріал для філології, історії, географії, краєзнавства», — каже автор. Мовознавець розповідає, що активне дослідження онімів, тобто власних назв розпочалося в Україні лише наприкінці 50-х років ХХ століття. А івано-Франківська область має чи не найбільше серед інших областей досліджених власних назв. Але попри це дуже мало людей замислюються над значенням тих чи інших географічних назв, імен чи прізвищ. Мирослав Габорак розповідає, що останніми роками з’являється багато історій міст та сіл. Це дуже добре. Проте не завжди ті дослідники, пояснюючи назву населеного пункту, вміють робити мовний аналіз. «Ономастика — це мовна дисципліна, — каже мовознавець. — Тому, щоб з’ясувати походження тієї чи іншої назви, треба дослідити її структуру, бо навіть закінчення, префікс, суфікс і корінь слова мають якісь свої значення. Якщо ми не розіб’ємо слово на значущі частини, нам буде дуже важко його дослідити. Звичайно, є назви, значення яких можна легко зрозуміти. Скажімо, Березівка — березовий ліс, березові зарості. А є назви, які важко розшифровувати. Наприклад, Галич. Щодо походження його назви існують понад 22 версії». Наразі Мирослав Габорак працює над сьомою числом книжкою про населені пункти області, яку планує видати у вересні цього року, Вона міститиме пояснення походження назв, легенди та перекази. Ольга МОНЧУК |
