22 березня 1923 р. святочний концерт влаштувала молодь української гімназії в Коломиї. Вступне слово виголосив учень 7 класу Я. Івантишин. Мішаний хор виконав пісні О. Кошиця «Ой біда», М. Лисенка «Ой гай, мати», «Радуйся, ниво». Декламували вірші І. Паньків, Я. Геник. 27 квітня 1923 р. в залі ім. Монюшка учительський колектив і молодь української гімназії Станиславова влаштували святочний концерт. Промову про Шевченка виголосив учень 8 кл. Глібовицький. Гімназійний хор виконував музичні твори М. Лисенка, Р. Купчинського, М. Гайворонського, Д. Сочинського. Вірші Шевченка «Іван Підкова» декламував учень гімназії Т. Даниш, «Чернець» — учень Бачинський, уривки з ліричних творів поета — учениця Яросевич. Заключне слово виголосив професор О. Бойцун. Із тогочасної програмки довідуємося, що «філія Товариства «Просвіта» в Станиславові 3 червня 1923 р. о год 5-й по полудни в салі українського «Сокола» при вул. 3-го мая (тепер Грушевського, 18) улаштувала концерт в пам’ять нашого незабутнього Кобзаря Т. Шевченка із слідуючою програмою: 1) Шевченко — Стеценко «Заповіт», хор с. Павелча. 2) Професор Мельник. Вступне слово. 3) Шевченко — Роздольський «Сонце заходить», хор. 4) Б. Лепкий «Дванадцять борців», декламація. 5) Шевченко — Воробкевич «Гомоніла Україна», хор. 6) Шевченко «Гамалія» — декламація. 7) Шевченко — Стеценко. «Вночі на могилі», хор. 8) Шевченко «До Основ’яненка». Друга частина концерту складалася з народних пісень та декламацій. За успішний виступ в концерті диригенту хору всечесному отцеві івану Стефанчуку в Павелчі і членам хору філія «Просвіти» за підписом Ю. Олесницького 20 червня 1923 р. надіслала щиру подяку. Хор Павелча виступав на шевченківських концертах, крім Станиславова, свого села, також в Боднареві (1922), Тязеві (1924 р.) та інших навколишніх селах. 10 квітня 1926 р. учительський колектив і молодь дівочої гімназії Українського педагогічного товариства влаштували у Станиславові, в залі «Української Бесіди», святковий вечір на відзначення 65-х роковин смерті Тараса Шевченка. З промовою про поета виступила учениця 7 кл. Ольга Волощук. Мелодекламацію «Минають дні» виконали учениці 7 кл. Віра Люсгіг і Ольга Павлюк. Хор під керівництвом професора ілярія Козака виконав «Заповіт» Стеценка, «Сон» Левицького, «Вітер з гаєм розмовляє» Кохановського, «Дві хмароньки», «Марусенька» Ярославенка та інші твори. Заходом коломийського «Бояна» відбувся в четвер 13 травня 1926 р. «в салі щадничої каси святочний концерт в 65-ті роковини смерти генія України Тараса Шевченка. Мішаний хор у супроводі оркестру під диригуванням Р. Ставничого виконав пісні на слова Шевченка — «Заповіт» (М. Вербицького), «Чого мені тяжко» (М. Волошина), «Кавказ» (С. Людкевича); «Сонце заходить» М. Лисенка та інші виконала солістка С. Ковбузова». Львівська газета «Діло» повідомляла, що 7 вересня 1926 року в Отинії заходом філії товариства «Сільський господар» в залі товариства «Самопоміч» відбувся концерт на честь 65-річчя з часу смерті Тараса Шевченка: «Вступне слово виголосив студент університету Ісаїв. Селянський хор із Гостова виконав стрілецькі й народні пісні. Добродії Гарасим’юк, Фіголь, Войтко Стельмащук, Славко Гончарюк, діти Стрийські з Гостова декламували вірші, грав смичковий квартет. Найбільше прилучився до цієї справи голова місцевого товариства «Сільський господар» адвокат Драгомирецький». 21 квітня 1929 р. в Коломиї відбувся «святочний вечір в 68-мі роковини смерти Тараса Шевченка при участи оперового співака В. Тисяка (тенор), д-ра Ю.Стецюка (баритон) та Р. Сімовича (фортеп’ян)». 3 квітня 1932 р. у Станиславові, в залі «Сокола» (тепер товариство «Просвіта», вул. Грушевського, 18), відбувся академічний концерт з нагоди 71-ї річниці смерті Т. Шевченка. Промову виголосив адвокат доктор М. Бих. У концерті брали участь хори «Боян» і «Думка» (диригент і. Недільський), хор читальні «Просвіта» з Підпечар (виконували пісні на слова Шевченка, музика Вербицького («Заповіт»), Воробкевича, Гайворонського, Лисенка, Людкевича), солісти В. Тисяк, посол до сейму Ю. Чукур з Ковалівки, С. Пєлехівна, піаністка Стефанія Крижанівська. 21 квітня 1932 р. шевченківські роковини святкувала Коломия. Мішаний хор під проводом Р. Ставничого виконав «Заповіт» (Стеценка), «Лічу в неволі» (Січинського), «Шевченкова кантата» (Малицької—Стеценка). З промовою виступив професор Д. Николишин. У концерті брали участь солісти В. Тисяк (тенор), І. Синенька—Іваницька (сопранове соло). У 1932 р. пам’ять Кобзаря вшанували також у Гвіздці, Малому Гвіздці (заходом гуртка «Рідна школа», 12 липня), учні «Рідної школи» з Кам’янки Малої 5 червня дали концерт у Коршеві. 10 травня 1936 р. у Станиславові відбувся концерт, підготовлений і поставлений учнями «Рідної школи». Виступав хор під керівництвом диригента Т. Пеліха, декламували вірші і поеми Шевченка. 17 травня 1936 р. товариство «Коломийський Боян», Музичний інститут ім М. Лисенка в Коломиї в залі ощадної каси дали шевченківський концерт за участю відомого співака М. Голинського (тенор) та рецитатора Ю. Геника-Березовського. Хором диригував Р.Ставничий, оркестром — Р. Рубінгер. Виконували твори Б. Вахнянина. С. Людкевича на слова Т. Шевченка. 16 серпня 1936 р. святковий концерт проведено в дитсадку в Дубівцях. Газета «Новий Час» від 17 квітня 1937 року в розділі «Життя краю» під заголовком «Станиславівська молодь українських середніх шкіл у поклоні Кобзареві України» писала: «Середньошкільна українська молодь м. Станиславова віддала в дні 6 квітня ц. р. поклін незабутньому Кобзареви України святочною академією, що цього року далеко відійшла від звичайних Шевченківських Вечерниць і своїм укладом, і виконанням. Молодь дала цього року щось нове, доложила стільки старань у виконанні програми Академії, що рішуче заслуговує на те, щоби сказати кілька слів про це небуденне свято. Друга частина Академії — це правдива насолода для мельоманів. Молодь відважилась вивести на сцені першу дію опери «Катерина» (лібретто після поеми Шевченка, музика М. Аркаса). Може, це було понад сили молоді, але ж фактично «Катерина» випала дуже гарно». 13 березня 1938 р. шевченківський концерт провели Музичний інститут ім. Лисенка і Співацьке товариство «Коломийський Боян» в Коломиї за участі артистки, співачки п. Р. Гумілович і оперного співака д-ра В. Тисяка. Сумлінно опрацьований реферат на тему «Шевченко — маляр» виголосив проф. Д. Николишин, один з небагатьох шевченкознавців у Галичині, який розгорнув перед аудиторією другий великий талант Т. Шевченка як артиста-маляра, що його деякі малярські композицїї перевищують геніального Рембранта...» (Веселка. — 1938. — 7 квітня). У радянські часи (1944—1986) шевченківські святкування відбувалися під партійним контролем. Тексти виступів, програми концертів проходили сувору цензуру. Т. Шевченка трактували з класових позицій, тільки як захисника соціальних інтересів народу. Про нього як співця національної ідеї, який своїми творами будив патріотичні почуття, національну свідомість, замовчували. У часи «хрущовської відлиги» в області відсвятковано 100-річчя з дня смерті та 150-річчя від дня народження Т. Шевченка. Коломийський народний музично-драматичний театр ім. Ярослава Галана 1961 року грав виставу «Мати-наймичка» (режисер А. Семененко) за поемою «Наймичка», а 1964 року — оперу Миколи Аркаса «Катерина» (режисер В. Симчич). У застійні роки за часів В. Щербицького шевченківські святкування проводили дуже рідко, забороняли вставати під час виконання «Заповіту», були випадки заборони відкриття пам’ятників Шевченкові та переслідували ініціаторів шевченківських святкувань. 9 березня 1981 р. у Коломийському будинку культури відбувся шевченківський вечір з дозволу міськкому КПУ і на якому без такого дозволу аматори педучилища заспівали «Заповіт» у супроводі оркестру, під час виконання якого весь зал підвівся. Наступного дня концерт хотіли повторити, але дозволу на це комуністична влада вже не дала. Радянсько-партійні керівники обласного центру теж були незадоволені, коли під час виконання «Заповіту» весь зал в обласній філармонії підвівся. Залишилися сидіти в ложі заступник голови облвиконкому Г. Лихачова та начальник управління культури. У часи національного відродження (1989—1991) заборони і партійна цензура свят відпали і з того часу галичани почали вільно вшановувати великого Кобзаря. Найбільш урочисто, масово і вільно вперше в області відсвяткували 175-річчя з дня народження Т. Шевченка в 1989 році. Нині на Прикарпатті чи не в кожному населеному пункті та навчальному закладі в тій чи іншій формі щороку вшановують пам’ять Кобзаря. Петро АРСЕНИЧ | 
