Цьогоріч минає 125 років із дня народження галицьких інтелігентів, народних вчителів, просвітян, громадських діячів Ярослава Дякона (1899 — 1982) і його дружини Софії Романко (1899 — 1989), які в 20-50 роках ХХ століття працювали у народних школах на Калущині.

21 лютого наукова співробітниця музею-оселі родини Івана Франка в Підгірках, дослідниця життя і діяльності родини Дяконів Дарія Ониськів провела виїзду лекцію "Народні вчителі й громадські діячі Софія і Ярослав Дякони" у Кропивницькій гімназії. Захід був приурочений 125-ій річниці з дня народження народних вчителів, життя яких тісно пов'язане з селом Кропивник, інформують "Вікна" з посиланням на Музейно-виставковий центр Калуської міської ради.

Софія Романко у 1920-1923 роках працювала у народних школах у селах Кропивник і Хотінь. Ярослав Дякон у 1922-1925 роках працював у школі в селі Слобода Небилівська під Перегінським. У 1925-1940 роках на той час уже вчительське подружжя Дяконів працювало в селі Петранка (долішня частина), а в 1940-1949 роках — у селі Голинь.

Ярослав Дякон, навчаючись у Львівській гімназії, таємно зорганізовував учнів і студентів Львова на похорон Івана Франка. Він — січовий стрілець, офіцер УГА, пройшов жахи концентраційного табору для українських полонених й інтернованих у Брест-Литовській фортеці (Бугшопи).

У 1950 році вся сім'я Дяконів: Ярослав із дружиною Софією (до речі, ученицею Костянтини Малицької, яка народилася в селі Кропивник), дітьми Орестом і Вірою була вивезена у Томську область (старший син Ігор був засуджений ("заготовляв ліки для УПА") три роки перед тим).

Після повернення у 1958 році, Ярослав і Софія Дякони проживали у Кропивнику. Тут і поховані.