Наукові читання з нагоди 96 –ої річниці утворення Західно-Української Народної Республіки, відбулися у Національному заповіднику «Давній Галич». Ініціював їх проведення науково-освітній відділ установи, який очолює Ярослав Поташник. Він виступив із вступним словом і, власне, вів цей захід. У доповідях працівників заповідника було розкрито широкий спектр проблем, пов’язаних із цим державним утворенням. Зокрема Роман Рарик розповів про обставини, що призвели до проголошення ЗУНР, про організацію збройних сил молодої республіки слово мала Леся Шептинська, про Листопадовий зрив у місті Галичі на місцевому матеріалі доповів Андрій Чемеринський, а Оксана Харук спробувала простежити мости єднання сходу і заходу України у той непростий період. Окремі розповіді стосувалися ролі в історії провідних діячів ЗУНР. Так Галина Величко розкрила біографію керівника Української Національної Ради, а пізніше Диктатора ЗУНР Євгена Петрушевича, а Богдана Труханівська та Марія Опацька розповіли про Дмитра Вітовського та Івана Мирона. До речі, обидва вони уродженці Галицького району.
Основні тези виступів свідчать про самодостатність території цієї молодої Української держави з шестимільйонним населенням та стотисячною армією, до якої в короткий термін зголосилися молоді галичани різного роду занять, включаючи й місцеву інтелігенцію. В такому українському пориві із сильними галицькими традиціями вони змогли витворити потужну Українську Галицьку армію.
Якщо опертися на історичну традицію, то фактично ЗУНР, як наголошував її керівник Є. Петрушевич, була наступницею Галицько-Волинської держави. Мало хто знає, однак наслідуючи її, нову державу пропонували назвати ЗУД (Західно-Українська держава). 
Бурхливий розвиток тих подій фактично кинув Галичину (як основу ЗУНР) в обійми УНР. Однак це і погубило молоду галицько-українську державу, а від формального Акту Злуки галичанам довелося відмовитися. Шлях через Київ на Львів виявився оманливим і нездійсненним. В результаті змови С. Петлюри з Ю. Пілсудським західноукраїнські землі знову опинилися у складі Польщі. 
Звичайно, пропонована тема є досить широкою і дискусійною. Однак вона є актуальною і на цей час, фактично через сто років, історія повторюється з дивовижною спіральною точністю. Її наслідки не може передбачити ніхто. Головне, щоб ми навчилися брати уроки у минулого. Уроки ЗУНР нас, галичан, можуть багато чому навчити. От тільки чи ми спроможні їх засвоїти?

Іван ДРАБЧУК