У пресі та художній літературі можна знайти немало прикладів дивовижної відданості собак. Проте вони не перестають вражати нас, коли ми стикаємося з ними у повсякденному житті.

У січні 1935 р. на станиславівському християнському цвинтарі (тепер Меморіальний сквер) сталася історія, яка викликала щире зворушення у багатьох містян. Тоді на цвинтарі поховали молодого чоловіка, який покінчив життя самогубством. У цього молодого самогубця був пес, і ще за життя свого ґазди він виявляв до нього велику прихильність.
Після смерті молодого чоловіка пес безперервно лежав на його могилі. Цвинтарний сторож кілька разів проганяв його, але пес незмінно повертався на свій пост. Тоді стояли морози, і ось через кілька днів сторож знайшов на могилі труп бідолашної тварини, яка замерзла насмерть, але так і не покинула свого померлого хазяїна.

Газета «Кур’єр станиславівський» від 27 січня 1935 р.
Підготувала Олена БУЧИК