З нагоди Дня Незалежності у Калуші був презентований туристичний маршрут Старим містом. Його розробляли директор музейно-виставкового комплексу Калуша Уляна Паньо і директор Калуського осередку історико-просвітницького товариства ім. Василя Стуса «Меморіал» Богдан Яневич. Нагадаємо, маршрут був запланований до презентації ще до Дня міста. Тоді ініціативна група навіть розчистила майданчик позаду закинутого приміщення друкарні. Але презентація не відбулася. Приміщення друкарні прибрали – тепер уже працівники галузі культури. Попри старання підлеглих, жоден із "вищих” керівників міста на презентацію маршруту не прийшов. Екскурсію розпочали білябудівлі краєзнавчого музею Калущини. До речі, майже 100 років будівля простояла без капремонту. Колись тут був культурний центр єврейської громади. Щоправда, на охоронній табличці вказано, що то — будинок євангельського братства. Майже одне й те ж?... Приміщення колишньої друкарні — колись успішний бізнес калушанина Михайла Коломийця. Тепер не цікавить жодного бізесмена. А для облаштування музею приміщення віддавати не поспішають. Нині там — "ризикований прихисток для неформального відпочинку молоді” Усі охочі могли потрапити всредину приміщення колишньої друкарні. Перед презентацією його прибрали силами працівників галузі культури міста. Чимало уваги приділили приміщенню Центру науково-технічної творчості учнівської молоді. Колись — приміщення в’язниці НКВС. Кілька років там розчищали підземні камери. Тепер краєзнавці хочуть створити там реаліті-музей. Більше інформації могли б надати розкопки на подвір’ї Центру. Проте, отримати необхідні дозволи — нелегко. "А штраф за самовільні розкопки — 100 тис. гривень. Нас уже попередили,” — констатує Богдан Яневич Надалі маршрут пролягав вулицею Дениса Січинського. До речі, вона — таке собі історичне осердя Калуша. На розі вулиць Франка і Бандери увагу групи прикув будинок колишнього повітового надлісництва. За деякими версіями — найстарший наразі будинок у Калуші, змурований наприкінці XVIII століття. Найточніше ситуацію із історико-архітектурним середовищем Калуша охарактеризувала Уляна Паньо: «Історичні будівлі настільки добре побудовані, що навіть, простоявши тривалий час занедбаними, не руйнуються. Ось так і випадає: їм не дають жити, але вмерти вони — не можуть» Попереду в екскурсійної групи — пам’ятник Тарасові Шевченку і будівля концертного залу. Ззовні її відреставрували після пожежі коштом інвесторів, а ось коли дійшло до найбільш коштовної частини — внутрішнього оздоблення — робота припинилася. Маршрут завершили, оглянувши костел святого Валентина, згорілу Ратушу і Районний будинок кульутри. Кажуть, що, якщо там ретельно понишпорити, можна знайти залишки колишній добротних інтер’єрів. Проте, нині тішимося, що будинок хоча б зберігся і ззовні навіть привабливо виглядає. Побачивши на власні очі стан, у якому перебуває історична частина Калуша, стає ще більш сумно, ніж від побачених фото. Ні влада, ні громада наразі просто не хочуть подивитися у вічі частинці історії, яка ще зосталася: просто ліньки, нецікаво чи неприбутково. Юлія Баліцька, журналіст | 
