На місцевому карпатському діалекті «лудинє» означає святковий одяг. На великому подіумі в центрі гірського містечка представили понад 80 святкових жіночих, чоловічих і дитячих, святкових, повсякденних, весільних костюмів. Найбільше було одягу із карпатського регіону, але присутні на святі могли помилуватися й народною ношею Покуття, Поділля і навіть Сумщини та українського степового регіону. Милувалася різнобарв’ям одягу й кореспондент «Експресу». …Уберя, лудинє, вборини, згарди, ґердани, обгортки, кресані, фоти, гачі... Червоні, яскраво жовті, зелені та оранжеві… Здається, навіть сонцю вже нема тут що робити. Площу та місто освічує одяг. Сходяться та з’їжджаються великі гуцульські роди. З Києва. Львова, Кракова, Криму, Вашингтону, Берліна, Парижу. Де лише не закидає життя та доля гуцулів. Але гори їм наймиліші. Мила розмова з родиною. Яскрава ноша гуцульська. Усе, чим багаті, горяни показують на фестивалі. «Основну колекцію одягу, яку показуємо на подіумі, взято з колекції музею Михайла Струтинського, – розповідає «Експресу» організатор дійства, міський голова Косова Микола Фокшей. – У цій збірні є близько 10 тисяч екземплярів народної вишивки (!!!). Долучилися до свята і викладачі та студенти нашого знаного закладу – Косівського інституту декоративно-прикладного мистецтва. На основі народних традицій вони створюють вже сучасний одяг, який залюбки купують модники і модниці зі всієї України, Європи та Америки. Приїхали на фестиваль великими родинами й представники наших сіл. Зі старих дерев’яних скринь повиймали скарби прадідівські, аби показати світові, що то є гуцульське лудинє.» А на площі таке різнобарв’я, що очі розбігаються. Усе хочеться роздивитися, до всього доторкнутися. Набратися енергії грі від прадавніх орнаментів. Он у великій хустці іде бабця з онучкою. А ось велика гуцульська родина поправляє прикраси та капелюшки на головах онуків. Мама чепурить донечку: бовди (стрічки на косах) зав’язує так, як ще прабабуся навчала – аби нічого лихого не вчепилося. «Стрічки та хустки гуцулок мають не лише практичне та естетичне значення, але й магічне. – каже сільська голова знаного центру ліжникарства Яворова Катерина Шкрібляк. – Колись заміжній жінці вийти з дому без хустки – було великими соромом і гріхом. «Волоссям світити – родину ганьбити» , – казали наші предки. Для кожного віку були свої хустки. Зовсім молоді молодички пов’язували білі, червоні, зелені хустки. Старші – чорні, бордові, темно жовті. За кольором та візерунками можна було безпомилково визначити, з якого села жінка». Але Яворів ще й здавна славиться одягом з ліжників. А тепер ще й сучасним одягом, із прадавніми геометричними орнаментами-оберегами. Навіть відомі та знані в Україні модельєри з великих міст, консультуються із яворівськими майстринями. Купляють у них ткані відрізи та шиють з них одяг для віп-персон. Ще одним центром народного мистецтва в одязі й талановитих майстрів є Космач. Жовтогарячі чоловічі та жіночі сорочки, запаски, червоні вовняні шкарпетки і хустки ні з чим не сплутати. Недаремно назва «Космач» перекладається як келія сонця. Сонячні щирі люди, сонячний одяг, сонячна земля і гори, що тягнуться до сонця. Родина Параски та Романа Бойчуків приїхали до Косова та захоплено розповідають про сільський одяг. «У хатах наших старожилів на стінах ще й досі висять портрети австро-угорського цісаря Франца-Йосифа. Колись космачани відправили до нього делегацію з проханням знизити їм податки, – розповідає Роман Бойчук. – І вони так здивували вінценосного своїм яскравим одягом, що цісар почав розмовляти з гуцулами. Ці горді волелюбні люди настільки полонили Франца-Йосифа, що він узагалі звільнив Космач від податків. Минули століття, а ми дивуємо світ нашою вберею й досі». А гостей свята кожне село дивувало чимось особливим. Не повторюється орнамент на вишиванках, спідницях, не знайти однакового краю чоловічих штанів. Немає однакових кресань-капелюхів. А весільний одяг та зачіски молодої – це такі шедеври. Що десятки іноземців, які прибули на свято, очей відвести не можуть. «Я досі такої краси ніде не бачила, хоча багато по світу поїздила, – мовить Моллі Шербер з американської Каліфорнії. – Обов’язково хочу навчитися робити такі зачіски, як мають ваші молоді. Можливо, незабаром це стане моїм бізнесом. Адже багато модних і стильних дівчат у США хотіли би похвалитися такими «спорудами» зі стрічок, леліток та бісеру». А задоволений святом міський голова Косова каже, що хоче зробити фестиваль традиційним, аби він став ще однією туристичною принадою Прикарпаття. «Це наша духовність, багатство, обереги правічні», – мовить пан Фокшей.
* Бріз |
