Автор видання та керівник ГО "Івано-Франківська регіональна фундація "Карпатські стежки" Василь Фіцак оцифрував старі церкви та дзвони Калущини.

Якщо знайдеться фінансування, то каталог, який він уклав, вийде у 2021-му році, пише Суспільне Карпати.

"Довідник буде складатися із двох великих розділів: перший – присвячений конкретно церквам, церквам-дзвіницям Калуського району. Ми всіх їх відвідали, сфотографували, зазначили назву храму і коли він побудований. Другий – присвячений дзвонам. У ньому вказуватимемо, наприклад, що це — сучасний дзвін із Нового Роздолу чи чотири сучасні дзвони, два старі – відлиті у ливарні Фельчинських. Унікальні дзвони будуть описані більш докладно", — розповідає Василь Фіцак.

Дослідник каже, що під час збору інформації, об`їздив 54 села Калуського району, дослідив усі церкви й дзвони у кожному пункті. Додає, що метою було вивчення та опис не тільки старих, але й сучасних дзвонів, а темою дзвоноливарства почав цікавитися тому, що в Калуші працювала відома дзвоноливарня братів Фельчинських.

"Брати привезли свою технологію, ймовірно, з Німеччини. Фірма була настільки потужною, що в міжвоєнний період займала гран-прі та великі нагороди в усій Європі. Їхні дзвони славилися як своєю гучністю, так і оздобленням. Фірма існує і сьогодні, однак у Польщі, адже один із братів після Першої світової війни виїхав туди, де і продовжив цю справу. Загалом, у Польщі фірма існує вже більше 210-ти років. Там є особливий рецепт відливання дзвонів, якісь свої таємниці", — говорить дослідник.

За його словами, більшість знайдених дзвонів були відлиті в ливарні братів Фельчинських, але більшість із них датуються міжвоєнним періодом, адже в період Першої світової відбувалася реквізиція дзвонів російською й австро-угорською арміями.

"По суті, багато старовинних дзвонів було втрачено. Є інформація, що в Галичині було реквізовано дзвонів загальною вагою близько 160-ти тонн. Відтак, у міжвоєнний період ливарня братів Фельчинських мала величезний обсяг замовлень, тому що церкви мусили поміняти втрачені дзвони. Коли розпочалася Друга світова війна, то люди вже були готові й знали, що може бути реквізиція, тому дзвони ховали. Частину закопаних знаходять, але дуже мізерну", - розповідає Василь Фіцак. — Коли ми досліджували цю тему, то в кожному селі нам розповідали легенду про те, що десь є закопані дзвони, але "той дідо, який закопав, чи знав місце – вмер". Тобто, багато дзвонів заховані та чекають свого часу. Бувають сліпі випадки, коли розорюють поле, проводять земляні роботи й таким чином їх знаходять."

Василь Фіцак каже, що багато речей можна підняти із землі під час розкопок. Це і фрагменти кераміки й металеві фрагменти, походження яких потрібно ще з`ясувати, – з якого вони періоду, де використовувалися: у побуті чи промисловості.

"Ми повинні розуміти, що історія нашого міста, як і історія будь-якого роду, народу — лежить під землею", — говорить дослідник.