Риштування з фасаду історичної кам’яниці на Курбаса, 8 зняли щойно в п’ятницю, 25 грудня. Результат реставрації, яку ініціював і профінансував власник частини будівлі підприємець Ростислав Кукурудз, вже отримує схвальні відгуки фахівців.

“Прекрасний приклад ініціативи мешканців (зрозуміло, що був добрий інвестор), але зроблено делікатно, якісно і тихо. Реставрація фасаду Курбаса, 8 Здається, на все – від попередніх робіт, проєкту і виконання – пішло не повний рік. Можна ж, якщо бути не байдужим. Це чи не перший у Франківську приклад приватної реставрації – якісної і адекватної!” – відгукнувся архітектор і реставратор Ігор Панчишин.

Через наше місто проїздило багато цікавих і знаменитих особистостей. Згадувати їх усіх – справа довга, тому запровадимо певні обмеження.

Розповімо лише про тих, чий візит був зафіксований фотографами. Почнемо з часів бабусі Австрії, пише Репортер.

Інспектор артилерії

У грудні цього року пам’ятник бургомістру Ігнацію Камінському відсвяткував свій п’ятий день народження, точніше – день встановлення. Статуя встиг­ла обрости легендами, люди з нею фотографуються, тут зупиняються екскурсійні групи, вважається, що потерти перстень бургомістру – то на гроші.

Нині вже важко уявити перехрестя Бельведерської-Мазепи без Камінського, втім, там запросто міг стояти інший персонаж, пише Репортер.

Голова Тимчасового уряду Олександр Керенський, білогвардієць барон Врангель і червоний комдив Василь Чапаєв у Станиславові теж були. Але їх не чіпаємо, бо фото нема.

Більш-менш регулярно знимкувати прибулих знаменитостей почали з 1920 року, пише Репортер.

Отаман і його пес

Різдвяні свята завжди сповнювали серця людей теплом та надією як у наші часи, так і в далекому минулому. Тож не дивно, що спогади мешканців старого Станиславова про це величне свято просякнуті особливим настроєм. Всі християни міста – українці, поляки та німці – чекали на Різдво з радісним хвилюванням, старанно до нього готувалися і потім довго згадували ці приємні хвилини, проведені з рідними і близькими – пише “Західний кур’єр“.

У жовтні 1936 року в Станиславові сталася справжня «крадіжка століття» – пропали дві коштовні скрипки роботи самого Страдіварі – пише “Західний кур’єр“.

Ними володів пан Адам Йорданський, технічний директор фабрики шкір Маргошесів. Власник, помітивши пропажу, відразу ж звернувся до поліції. Після ретельних пошуків поліція затримала вуличного музиканта Володимира Мельницького, в якого знайшли дві скрипки. Пан Йорданський стверджував, що ці скрипки – його власність, тому музиканта було ув’язнено.

У лютому 1944 року польськомовна «Газета львівська» висловила задоволення, що зима в Галичині того року була лагідною і не дуже морозною – пише “Західний кур’єр“.
Посилаючись на історичні джерела, газета зауважила, що на галицьких теренах і раніше бували аномальні зими. Так, у сиву давнину, зокрема у 1186 році, в грудні з яєць вилуплювалися пташенята, а в січні яблуні стояли в цвіті. У 1229 році на Різдво столи прикрашали свіжими фіалками, а в березні того року вже продавали свіжі черешні. І в пізніших часах траплялися «спекотні» зими, зокрема в 1873, 1882, 1885 роках. Галичани тоді взагалі не носили зимового одягу, а пані закривали обличчя парасольками, рятуючись від яскравих сонячних променів. Однак були й роки, коли примхлива пані-зима лютувала морозами.