В Івано-Франківську, у Палаці Потоцьких, створять інтерактивний музей зброї. Його облаштують у корпусі, який був колишнім офіцерським клубом.

Про це Суспільному повідомив директор КП "Простір інноваційних креацій "Палац" Володимир Гайдар.

За його словами, зараз шукають варіанти, як зробити музей таким, щоб міг конкурувати з класичними музеями зброї.

Оксана Омелянівна та Андрій Дмитрович Франки — фундатори музею-оселі родини Івана Франка в Підгірках. Вони віддали для громади Калуша родинну оселю, де в 1992 році було відкрито музей. Нині це народний музей — таке звання присвоєно 12 грудня 2007 року.

З 1808 року й аж до радянської націоналізації в Калуші працювала фабрика Фельчинських, яка відливала дзвони. Її засновником став Міхал Фельчинський, який багато років вів свій бізнес «кочовим» способом – пише “Західний кур’єр“.

З відповідним проханням звернувся голова правління об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Січове, 15» Ярослав Косар.

Депутати Калуської міської ради на 2-ій сесії дали дозвіл цьому ОСББ на встановлення меморіальної дошки художнику Костіву Михайлу Семеновичу на фасаді будинку №15 на вул. Січових Стрільців, інформують "Вікна" з посиланням на сайт "Нафтохімік-Калуш".

Франківський художник Ігор Роп'яник звернувся до очільника міста з пропозицією обладнати музей Опанаса Заливахи в історичному будинку, де творив художник.

Саме в цьому будинку колись творив відомий Опанас Заливаха, пише в соцмережі Ігор Роп'яник:

"В коментарі під моїм недавнім дописом хтось справедливо зауважив: про Заливаху ми згадуємо, як правило, лиш раз на рік - 27 листопада, у день його народження. Отож, порушу ненормальну традицію і знову поставлю питання про музей Опанаса Заливахи.

В жовтні 1934 року в станиславівському Окружному суді слухалася справа, яка стала справжньою сенсацією. Позивачем був митрополит Андрей Шептицький, який вимагав від княгині Марії Христини Шенборн, громадянки Чехословаччини, повернути сплачені їй 25 тис. доларів – пише “Західний кур’єр”.

Як відомо, Андрей Шептицький був не лише духовною особою, він володів чудовими діловими якостями і спрямовував зароблені кошти на потреби церкви і нужденних. У січні 1928 року митрополит домовився з пані Шенборн щодо купівлі маєтку в Богородчанах, але угоду від імені митрополита уклав прелат Тит Войнаровський.