Неділя, 2021-10-24, 2:52 AM

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
«  Липень 2011  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
 
Архів новин
Головна » 2011 » Липень » 24 » Як Дмитро Дорошенко їздив до Галича
11:24 AM
Як Дмитро Дорошенко їздив до Галича
Особа Дмитра Дорошенка пов’язується перш за все з авторством книги «Нарис історії України», яка є одним з найповажніших академічних видань у даній сфері. Поза цим, він був політичним діячем, істориком та літературознавцем. У листопаді 1918 р. очолював міністерство закордонних справ Української держави гетьмана П.Скоропадського, а з 1919 р. – в еміграції, де був організатором і співробітником українських наукових установ. Помер на чужині у березні 1951 р.
З квітня 1917 р. і до 22 серпня 1917 р. його доля була безпосередньо пов’язана з Галичиною. Був він у цей час крайовим комісаром Галичини й Буковини, якого призначив Тимчасовий уряд Російської імперії. У автобіографічному творі «Мої спомини про недавнє минуле» (1914 – 1920) він згадує про те, як відвідував Галич в 1917 році. Російська імператорська армія у тому часі відкинула австро-угорські війська на захід і захопила Галич та Калуш. Д.Дорошенко на новоприєднаних територіях повинен був встановлювати російську адміністрацію (слід зауважити, що робив він це толерантно до місцевого населення і до всього, що було пов’язано з українством – А.Ч.). 
Дорога із Станіславова до Галича була вражаючою. Наслідки роботи російської артилерії були жахливі.  
Першим, що в Галичі відвідав Д.Дорошенко, був старостинський замок. До розкопок  Я. Пастернака у Крилосі ще залишалося майже 20 років, тому Д.Дорошенко вважав замок руїнами княжої фортеці.
Дмитро Дорошенко хотів поспілкуватися з кимось із місцевих жителів, щоб довідатися про їхнє ставлення до нової влади, розпитати про життя. В Галичі він нікого не знайшов. Його населення втекло або поховалось перед росіянами. Заїхав у Залукву. Вже там він побачився з місцевим священиком о. Муликом.  
Із Залукви планував Дорошенко поїхати до Калуша, але зміг з великими труднощами дістатися тільки до села Вікторів... Тут в авто почали «лускати» шини. Довелось вертатися просто до Станіславова.
Про все це він детально напише у своїх спогадах.
Можливо, й багато зробив би Дмитро Дорошенко для української справи, але не довелося... У серпні 1917 р. російські війська відступили з Галичини й Буковини перед наступаючою цісарсько-королівською армією.


Мої спомини про недавнє минуле (1914-1920 рр.)
"...Як тільки прийшла до мене звістка про успіх наступу і про здобуття Галича й Калуша, я негайно виїхав туди на місце, щоб відразу впровадити нашу адміністрацію в новоздобутих повітах. Від Станіславова до Галича яких-небудь 28-30 верств, їхати довелось серед тільки що захоплених позицій і ближчого запілля ворога. Все кругом – страшна картина руїни, немов тут пройшов землетрус. Наслідки роботи російської артилерії були жахливі. Скрізь неприбрані трупи. Два дні підряд йшов дощ. Все перетворилося в одну брудну масу, з якої стирчали колоди, останки зруйнованих окопів, залізні щити, уламки бетону, а іноді й людські тіла. Понад дорогою розкидані розбиті вози, лафети гармат, кінські трупи. Шлях, і без того розбитий, обернувся в якийсь кисіль, по якому ледве-ледве просувалося авто. Назустріч попадалися військові вози й окремі вершники. Ось понад дорогою в лісі забіліли хатки з березовим парканом – це покинуті німцями бараки. Нарешті серед дерев зліва показався високий горб, а на ньому руїни мурів. Це й є знаменитий Галич, руїни княжого замку. Хоч і як я поспішав, але не міг собі відмовити, щоб не зупинити авто й не вилізти на той горбок подивитись. Серед руїн, на порожніх місцях, – грядки з картоплею, капустою та фасолею. Це хазяйновиті німці розвели були тут городину, та не їм довелось спожити. Внизу, у підніжжя замкової гори, простягся скромний Галич, а там далі блищала срібна смуга Дністра. Місто напівзруйноване й порожнє. Населення повтікало чи поховалось.
Я поїхав до сусіднього села Залукви (колись це було передмістя княжого Галича). Мені хотілося побачити когось із місцевих жителів, що тільки що перейшли під нас з-під Австрії. В селі Залукві я застав місцевого священика, старенького отця Мулика. Його будинок був весь набитий солдатами, а йому з родиною залишили тільки одну кімнату. Панотець і його родина, довідавшись, хто я, дуже мною зраділи. Мені подали останні числа «Діла», «Вісника Союзу визволення України», оповідали про життя по той бік фронту, про тамошні настрої й надії... Уявляю, як вони мусіли бути розчаровані! Отець Мулик гірко скаржився на солдатів, що зневажили його, штовхали кулаками в груди, вимагали грошей, грабували в Галичі крамниці. Паніматка заходилась готувати для мене й моїх супутників каву і була дуже засмучена, коли я відмовився, бо дуже поспішав далі до Калуша, про який я в Галичі почув тривожні звістки. Я пообіцяв їй заїхати на довший час при повороті, але слова свого додержати не зміг. З великими труднощами доїхав я через село Викторів до річки Лімниці. Почали лускати шини в автових колесах, а направляти їх серед страшної багнюки була чиста мука. Перед самою Лімницею знов сталася біда з нашою машиною, і я затримався тут на цілу годину в якійсь порожній хаті. Але довелось вертатися просто до Станіславова, бо на зіпсутій машині не можна було ризикувати переїхати річку вбрід, а мости всі були понищені…".
Андрій Чемеринський

Переглядів: 640 | Додав: Dnister









Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі





Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 21. Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю. 
Висловлюємо подяку авторам за їхню нелегку працю! 
Через технічні можливості сторінки ми не можемо подати посилання (гіперлінк), проте вкажемо прізвище автора (або ресурс походження). 
Нашим завданням є збір масиву інформації з різних джерел - щоб зацікавлені особи мали можливість з нею працювати. Ряд інтернет - сторінок з часом втрачають свої попередні публікації, ми старатимемося їх зберегти на цьому ресурсі. 

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Спілка та веб - сторінка не є власником авторських матеріалів, тільки популяризує їх для загальної обізнаності.

Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах. 

Copyright MyCorp © 2021