Ким був той «лицар сьогодення»? Офіційно він відомий, як борець за незалежність Польщі, військовий командир, бригадний генерал Війська Польського, почесний громадянин ряду міст - Волбромя, Елблага і Кракова. Народився він 29 вересня 1907 в Галичі, у сім'ї Міхала і Ангели (з дому Франк). Тут його родина проживала до юнацького віку. З переїздом сім’ї з Галича закінчує гімназію в Пшеворську, є активним членом польського гарцерства (зразок нашого Пласту, скаутської організації – А.Ч.), навіть стає комендантом загону в Пшеворську. Очевидно, саме в гарцерстві здобуває бажання працювати для захисту своєї батьківщини, тому пов’язує свою долю з військовою службою. Вже у 1931 закінчує Школу курсантів піхоти у Коморові біля Острови Мазовецької і розпочинає професійну військову службу в 5-му Полку Стрільців Подхаланських у Перемишлі. Ймовірно, здобуває добрі знання, оскільки незабаром спостерігаємо його, як викладача в школі курсантів резерву в Замброві і Центрі навчання резерву піхоти в Ружані.

Бере участь у другій світовій війні - вересневій кампанії 1939 р.; відповідно до плану мобілізації стає командувачем компанії в 115 полку піхоти (резервному). За заслуги у вересневій кампанії проти німецької армії відзначений Хрестом Доблесті. Як відомо, поляки програли війну 1939 р., тому Нечуя-Островський попадає до німецького полону, з якого незабаром втікає (якби був у радянському, спіткала б його участь мучеників Катині? – А.Ч.) і стає активним учасником руху спротиву.

Спершу він діє в Союзі Збройної Боротьби у Львові, а згодом на Краківщині. Є шефом озброєння в Команді Краківського Округу. Організовує там конспіративне виготовлення зброї, під назвою «Страхувальниця». У 1943 був підвищений до ступеня майора, а також відзначений Золотим Хрестом Заслуги з Мечами. У 1944 був призначений командиром 106 дивізії піхоти Армії Крайової "Дім". За заслуги піднято його до ступеня підполковника від 11 листопада 1944 р. а також нагороджено Срібним Хрестом військового ордену Vіrtuti Militari. У підпіллі відомий під псевдонімами «Тисяча», «Болько», «Грім», «Міхайлович», «Буря».

Після демобілізації дивізії виїхав разом з групою колишніх солдатів до Елблага. Оселився в Погродзю біля Елблага, де організовано господарсько-суспільний кооператив. Об'єднував він колишніх солдатів АК і їхні сім'ї. В 1949 році був арештований. Двічі був засуджений до кари смерті, в ув'язнені перебував 7 років. Впродовж подальших багатьох років переслідувався за діяльність в Армії Крайовій польським прорадянським режимом. Одружений з Броніславою Марією з дому Пакліковською (1909-1988), народженою у Львові. Вони мали троє дітей - Ванду, Міхала і Тадеуша.

У 1991 був відзначений ступенем бригадного генерала, а роком пізніше отримав звання почесного громадянина м. Елблага. 3 травня 2006 р. Болеслав Нечуя-Островський отримав від Президента Польщі Лєха Качинського Командорський Хрест із Зіркою Ордена Відродження Польщі. За заслуги для католицької церкви нагороджений відзнакою Папи Римського "Pro Ecclesia et Pontifice".

29 вересня 2007 генерал Болеслав Нечуя-Стровський святкував свій 100-тий день народження. На святкових урочистостях були присутні: єпископ Ян Стирна, віце-президент міста Елблага Вітольд Врублевський; генерал отримав лист з побажаннями від Голови Ради Міністрів Республіка Польща Ярослава Качинського.

Помер він 13 липня 2008 р. в Елблагу. Поховання генерала відбулося 18 липня 2008 р. Траурну відправу здійснив вармінський і елблагзький єпископ - помічник Йосиф Висоцький і польовий єпископ Війська Польського дивізійний генерал Тадеуш Плоский. Захід відбувся в катедрі святого Миколи в Елблагу. Під час похоронних урочистостей промовляли генерал дивізійний Ришард Сорокош і директор Регіонального бюро в Елблагу Вармінсько-мазурського воєводства маршалека Єжи Вцісла.

А.Чемеринський