Гімназійне та шкільне життя Станиславова в різні періоди асоціювалося не лише з прагненням до знань, а й з різноманітними скандалами та навіть злочинами.

Так, у березні 1899 року в реальній школі (тепер стоматологічний факультет медуніверситету) спалахнув скандал з еротичним підтекстом. Кілька учнів запрагнули видавничої слави й почали видавати власну мінігазету. Тексти в ній були написані з граматичними й стилістичними помилками, але найгіршим було не це.

Деякі матеріали носили відверто еротичний характер. Як з обуренням зазначала газета «Кур’єр станиславівський», цей любительський часопис нагадував вульгарне гумористично-порнографічне видання. Нелегальних видавців з ганьбою вигнали зі школи, а пізніше вони постали перед судом присяжних.

Однак судді звільнили школярів від покарання, вирішивши, що найкраще їх покарають власні батьки. У 1910 році у Станиславові арештували такого собі Йоселя Лінднера, який брався «владнати справу» з професорами і «вибити» з них кращі оцінки для учнів, які мали погану успішність.

Він стверджував, що мав хороші зв’язки як з керівництвом, так і з викладачами різних навчальних закладів і збирав з батьків учнів більші чи менші суми.

Невідомо, чи справді він був близьким до освітніх кіл, але коли містом поширилися чутки про його діяльність, панові Лінднеру довелося тікати до Америки, попередньо оголосивши, що він начебто збирався на відпочинок до Карлових Вар.

Однак шахраєві так і не вдалося уникнути заслуженого покарання. Після того, як він повернувся з Америки до Станиславова, його одразу ж заарештували.

У 1920-х роках у Станиславові діяв маніяк, який час від часу нападав на дітей, які поверталися додому з гімназійних занять по вул. Казимирівській (тепер вул. Мазепи). Він найчастіше був одягнений лише у штани і кидав у дітей камінням.

Як повідомляла преса, кільком гімназистам дивний злочинець завдав серйозних травм. Через те, що він дуже швидко втікав з місця злочину, поліції так і не вдалося встановити його особу та мотиви його дій. П

Олена БУЧИК