На Прикарпатті чимало репресованих родин. Багато тих, чиї рідні були вбиті чи вивезені на Сибір. Багато з них боялися розказати правду навіть найближчим – до останніх років життя.

Наприклад, 76-річний Микола Андрусяк лише шість років тому побачив на фото, як виглядав його батько. А Олена Українець досі розплутує долі своїх родичів, пише Репортер.

Поховати тата

Життя деяких людей нагадує вибух. Вони живуть тихо й непримітно, потім щось втнуть і миттєво стають знаменитими. Але слава – річ мінлива. Про них швидко забувають, і подальше їхнє життя істориків мало цікавить.

Так сталося з нашим героєм, який двічі привернув увагу світової преси, а потім згас, забутий усіма, пише “Репортер“.

«Нецікавий» професор

У тридцятих роках минулого століття у Станиславові видавалась єврейська газета «Слово», що виходила польською мовою.

Якийсь час там працював молодий журналіст Горацій Сафрін, пише «Репортер».

Задля на­пов­нення рубрики «Кримінальна хроні­ка» він регулярно відвідував судові процеси. Одна справа настільки запам’яталась репортерові, що через багато років він описав її в мемуарах.

Відбулося дистанційне засідання Пленуму правління обласної організації Національної спілки краєзнавців України. Внаслідок карантинних обмежень 26 членів правління ООНСКУ, зареєстрованих на платформі Zoom, вирішували актуальні питання спілчанського життя в режимі онлайн.

До розгляду на засіданні постали ряд першочергових завдань:

−       структурна розбудова Івано-Франківської обласної організації НСКУ;