При збройному пограбуванні злодію необхідно паралізувати волю жертви. Зрозуміло, що зброя вже є неабияким чинником. У фільмах ми бачимо, як злочинці «беруть» банки майже без опору з боку персоналу й охорони. Звісно, кому хочеться ризикувати життям заради чужих грошей?

Зовсім інша справа при пограбуванні приватної крамниці. Тут на кону власний добробут, який створювався роками, тож господар може відчайдушно битися за своє майно, пише “Репортер“.

Найпростіше просто вбити, але не всі грабіжники йдуть на це. Можна стрілити у повітря, аби власник наклав у штани, але це може привернути увагу перехожих і поліції. Оригінальний спосіб залякати хазяїна знайшли станиславівські кримінальники.

Газета «Темп дня» повідомляла, що 11 серпня 1935 року сталось зухвале пограбування галантерейної та капелюхової крамниці купця Ходіша. Вона містилась у самісінькому центрі – на площі Ринок, 31. За кілька хвилин перед восьмою ранку до крамниці підій­шли двоє чоловіків середнього зросту. Вони сказали, що хочуть купити кашкет, і Ходіш, який курив перед входом, завів потенційних покупців до середини.

Раптом один із відвідувачів вихопив револьвер і крикнув: «Руки вгору! Давай гроші, бо ми у Львові вже одного вбили!». Переляканий купець покірно віддав їм гаманець, де було 100 злотих, тоді – середня місячна зарплата робітника. Після того грабіжники спокійно вийшли з магазину й розчинились у натовпі десь в районі Тринітарської площі.

У бідолашного Ходіша відняло мову й лише за кілька хвилин він заволав «Грабунок!». Купець кричав так, що знепритомніла його дружина, яка сиділа на вулиці.

Цікаво, що казали ті самі злодії під час пограбування у Львові?..

Іван Бондарев