Понеділок, 2021-10-25, 6:34 AM

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
«  Червень 2020  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930
 
Архів новин
Головна » 2020 » Червень » 7 » Музею в Крилосі – 60 років. Епізод з доби УРСР
10:15 PM
Музею в Крилосі – 60 років. Епізод з доби УРСР

Сьогодні ювілей певного періоду своєї історії відзначає один з важливих музейних закладів держави – Музей історії Галича. Шість десятків років тому його було відкрито в с. Крилос.

З зацікавленням минулим Галича в 30 – их роках ХІХ століття, проведенням перших непрофесійних археологічних досліджень, появою перших знахідок, постало питання про збереження та експонування артефактів. Таким сховищем мав стати музей, який планувалося створити в один період у Галичі, в інший – у Крилосі. Період володарювання у нашому краї різних держав призвів до того, що десятки знахідок з Галича зберігаються в провідних музеях світу (зокрема, у Санкт – Петербурзі та Кракові), окремі знаходяться у фондових збірках музеїв Львова та Івано-Франківська.

Створення музею присвяченого Галичу має довготривалу історію, на цьому шляху пройдено цілий ряд етапів – але в цілому, музей пов’язують тільки з постаттями митрополита Андрея Шептицького та дослідника Ярослава Пастерника. Зумовлено це харизмою даних осіб та фундаментальним внеском в дослідження - одним з результатів якого була локалізація найвеличнішого собору княжої столиці.
Безперечно, їхні зусилля були важливими і потрібними (це заслуговує окремого детального дослідження!) – але разом з тим, їхній чин був характерним тільки для одного, певного етапу. Над пропагуванням і створенням подібного музею працювали і перед ними, і після них.

В день 60 – ти річного ювілею пригадаємо період започаткування музею в добу УРСР - оскільки багато з нас пам'ятають цей час, а ще інші були членами музейної команди.

Створення музею в Крилосі пов’язують з досить неординарною особою – директором Івано-Франківського обласного краєзнавчого музею (1956 – 1985), Заслуженим працівником культури Олександрою Синицею.
Хоча оцінки її діяльності є досить різноплановими, слід визнати, що основу і подальший розвиток музею в Крилосі з 1960 р. і до часу проголошення незалежності України було закладено саме нею. Її праця на музейній ниві цінувалася в період УРСР і критично оцінювалася в новітній період нашої історії – оскільки вона все життя була переконаною комуністкою.

Коротко про її життєвий шлях. Вона народилася на Донеччині в 1926 р. у селянській родині. Закінчила Дніпропетровське педучилище (1936 – 39 рр.) і за направленням після ІІ Світової війни потрапила в Жаб’євський (Верховинський) район. Працювала завідувачем початкової школи в Ільцях, потім в Жаб’є. Була на партійній роботі.
В 1956 р. створила краєзнавчий музей в приміщенні ратуші у Станіславі (Івано-Франківську); за час тридцятиліття її керівництва музеєм в області було відкрито 12 його філій.
Однією з цих філій був музей у Крилосі.
Побувала на урочистостях присвячених 30 – ти літтю музею етнографії у с. Крилос (11.05.2011 р.) і виступила з вітальною промовою. Проживала в м. Івано-Франківську, померла 24 серпня 2013 р.

Відкриття філії у Крилосі відбулося 5 червня 1960 р. У спогадах записаних за місяць перед відходом у вічність, Олександра Синиця коротко згадала момент пов’язаний з крилоським музеєм та його експонатами:
«…Звідки ми мали експонати? Краєзнавчий музей особливо цінують, коли він має цінні археологічні експонати. А в нас це було.
В цей час звідкілясь взявся ленінградський академік Каргер з музею археології, який почув про Давній Галич. Я з ним познайомилась.
Ми тоді в Крилосі капличку освоїли, і ще церкву взяли і хотіли там зробити музей, але не було де. В каплиці тоді жили дві монашки, вирощували хризантеми і продавали. Я добилася, щоб їм дали добре житло, і переселила їх. І в тій каплиці добудували музей.
Будували днями і ночами, бо готувалися до ювілею.
Відкриття музею в Крилосі було фантастичним: там були буфети, грали музики, море людей з церкви – в музей, з музею – в церкву. У церкві ми зробили експозицію старовинних ікон.
Каргер у Крилосі зробив великі відкриття. Кілька років приїжджав на розкопки. В музеї працювали добрі спеціалісти Томенчук і Арсенич, так що експонатів нам не бракувало.
Крилос – це скарб! Добре, що його належно утримують…».

З цього короткого спогаду можемо підсумувати кілька моментів музейної історії. Станом на 1960 р. каплиця Святого Василія і церква Успіння Пресвятої Богородиці знаходилися в управлінні краєзнавчого музею; сам музей було відкрито в приміщенні Митрополичих палат (авторка спогаду через вік помилилася, вказавши, що музей було відкрито в каплиці, в якій до цього проживали черниці); в церкві було відкрито виставку релігійного живопису. Свого часу від окремих осіб лунали звинувачення О.Синиці в тому, що вона виселила з палат черниць – проте, на основі її спогадів, а також інших моментів її життя (зокрема, допомога та опіка над жінкою письменника Гната Хоткевича – Платонідою), дають підстави довіряти тому, що черниці отримали інше житло.

Коротку згадку про саму подію відкриття з «буфетами» та «натовпами» доповнив історико – економічний нарис – путівник «Галич» авторства Володимира Грабовецького та Петра Арсенича (виданий у 1964 р.). У ньому було кілька згадок про нещодавно (3 роки перед цим відкритий музей) та фотографії. Зокрема, у путівнику з відповідним ідеологічним наповненням писалося про відкриття музею: «…Великою культурною подією для трудящих Галича і району було відкриття 5 вересня 1960 р. в селі Крилосі філіалу Івано-Франківського обласного краєзнавчого музею.
Тут відбувся багатолюдний мітинг трудящих Галицького району, на якому були присутні трудящі області, гості з Києва, Кам’янця – Подільського та інших міст…
У Крилосі відкрито філіал Івано - Франківського краєзнавчого музею, де туристи зможуть докладно ознайомитися з історією Галича від найдавніших часів до наших днів…».
У даному тексті автори допустили помилку, замість 5 червня 1960 р., вказали пізнішу дату – 5 вересня 1960 р.

З нагоди відкриття музею було видано пам’ятний конверт та спеціальний штемпель, які на даний час є досить рідкісними філателістичними предметами. Конверт виданий в Станіславській обласній друкарні, його наклад становив 500 примірників. У лівій верхній частині конверта було розміщено невідомим художником доволі примітивне зображення споруди, яка віддалено нагадує Митрополичі палати; поруч з ними атрибут, який був притаманний до кінця другої декади ХХІ століття – високі сосни. Колір зображення: темно – зелений. Під зображенням розміщено текст:
«5 червня 1960 р. в селі Крилос, Галицького району, на місці розташування стародавнього Галича – столиці Галицько – Волинського князівства – відкрито філіал Станіславського обласного краєзнавчого музею. Станіслав, облдрук. VI – 60 р. т. 500.».
Погашувався конверт спецальним чорнильним штемпелем. На ньому було вирізано те саме зображення музею з коловим написом «Відкриття музею в с. Крилос, Галицького р-ну. 5.VI.1960» обрамоване гілкою хвойної породи.
Для можливості пересилання в межах СРСР на конверт наклеювалося стандартну гербову марку номіналом 40 копійок і погашувалося державним штемпелем відділення зв’язку м. Галича «СССР ГАЛИЧ УКР. СССР СТАНИСЛ. ОБЛ.». Стандартного розміщення полів для вказання відправника / отримувача не було передбачено; фактично це був конверт «першого дня».

Музейне життя закладу розпочалося… Щорічно поруч музею працювали археологічні експедиції під керівництвом відомих дослідників, заклад відвідували тисячі екскурсантів з різних закутків колишнього СРСР, збільшувалися музейні колекції. Найкраще про тогочасну роботу музею можуть розповісти його тогочасні працівники, окремі з яких пов’язали з ним все своє життя.
Новий етап діяльності музею почався з розпадом СРСР і проголошенням незалежності України – періодом, коли зацікавлення минулим народу було дуже актуальним. Згодом, змінилося відомче підпорядкування закладу; музей отримав нові перспективи.

З 1994 р. музей у Крилосі є структурним підрозділом Національного заповідника «Давній Галич». Його наукові співробітники, екскурсоводи, доглядачі не тільки знайомлять зацікавлених з спадщиною нашого народу, а й самі своєю діяльністю пишуть нові сторінки свого дому.
З метою зацікавлення відвідувачів, демонстрації найцікавіших артефактів неодноразово змінювалася експозиція, проводився благоустрій території, а в 2019 р. проведено капітальний ремонт приміщень.
Кожен рік праці – це нові сторінки функціонування музею, який відомий далеко за межами Прикарпаття.

Зі святом – Музей історії Галича!

Андрій Чемеринський,
Почесний краєзнавець України


Переглядів: 93 | Додав: Dnister









Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі





Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 21. Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю. 
Висловлюємо подяку авторам за їхню нелегку працю! 
Через технічні можливості сторінки ми не можемо подати посилання (гіперлінк), проте вкажемо прізвище автора (або ресурс походження). 
Нашим завданням є збір масиву інформації з різних джерел - щоб зацікавлені особи мали можливість з нею працювати. Ряд інтернет - сторінок з часом втрачають свої попередні публікації, ми старатимемося їх зберегти на цьому ресурсі. 

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Спілка та веб - сторінка не є власником авторських матеріалів, тільки популяризує їх для загальної обізнаності.

Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах. 

Copyright MyCorp © 2021