28 червня 2020 р. виповниться 105 – а річниця з часу визволення міста Галича від росіян. В той час, у ході Першої світової війни, ця подія мала особливе значення – оскільки було звільнено стратегічний пункт для переправ через р. Дністер, а в історію Легіону УСС кров’ю записано ще одну сторінку бойових звитяг.
Місто перебувало під російською окупацією майже 10 місяців, від вересня 1914 р. до червня 1915 р. Бої за оволодіння ним тривали майже два тижні, з середини червня 1915 р. У військових діях, окрім УСС, приймали участь десятки військових підрозділів Австро – Угорської монархії; в боях за місто віддали своє життя військовослужбовці багатонаціонального війська. Більша частина з них похована на військовому кладовищі на Галич – горі.
Одним з тих, хто віддав своє життя за місто був угорець Кепеш Лайош (Kepes Lajos). Він народився у 1893 р. і був військовослужбовцем 51 – го піхотного полку; загинув у день звільнення міста 28.06.1915 р.
У праці дослідника буває, що окремі цікаві матеріали можуть потрапити в поле зору випадково. Так сталося і щодо Кепеша Лайоша – в різний час знайшлися два цікаві джерела, які стали основою згадки про нього. Перше – це світлина, друге – газетне повідомлення його батьків.
На архівній світлині (автор Арпад Тотх) зображено військове поховання з дерев’яним хрестом, яке має огорожу. Напис на таблиці хреста (прізвище, дата смерті) дає змогу припустити, що це саме могила Кепеша Лайоша. Поруч нього зображено офіцера та особу в цивільному (ймовірно, батько полеглого). Рельєф місцевості, домінантні споруди на місцевості (уважно розглядаючи світлину, в правій її стороні між забудовами міщан можна побачити обриси ратуші в Галичі), дають змогу приблизно вказати місце, де первинно було поховання воїна.
Ймовірно, це місцевість сучасних вулиць Трудова – Б.Хмельницького на терені Галич – Заріки. Таким чином, Кепеш Лайош поляг вже після форсування р. Дністер (за допомогою кладки через зруйнований росіянами металевий міст).
Світлина була у фотоальбомі, без підпису; саме завдяки ратуші та ландшафту було визначено її галицьке походження.
У травні 1916 р. в угорських часописах було розміщено повідомлення наступного змісту:
«З розбитим серцем ми даємо вам знати, що наш дорогий син Кепеш Лайош, воїн 51 - го піхотного полку, загинув у важких боях 28 червня 1915 р., після першого наступу на місто Галич, померши у 22 роки.
З маленького квітника в Галичі, де спочивають його товариші, ми принесли його тіло додому і помістили в землю 22 травня 1916 року.
Тошад 1916, 22 травня.
Батьки Кепеш Гюла, Фаркаш Марішка
Брати Імре, Пішта, Бошке, Ілоне».
Таким чином, тлінні останки Кепеша Лайоша майже за рік (28 червня 1915 – 22 травня 1916) після його загибелі в Галичі, знайшли місце спочинку на рідній землі, а близькі родичі мали змогу опікуватися його похованням. Ймовірно, на вищезгаданій фотографії зафіксовано момент прибуття батька до Галича з метою перевезення тіла.
У час війни перевезти тіло полеглого з Галича до Угорщини не було легкою справою. Можливо, родина була достатньо забезпеченою, чи посприяли ще якісь обставини – невідомо.
Таких, як Кепеш, були тисячі, але історію твориться людськими долями...
Тепер у Галичі на військовому кладовищі спочивають десятки бойових побратимів Кепеша, в одних лавах з якими УСС звільняли місто. Вони позбавлені опіки і, можливо, навіть забуті в родинах своїх нащадків – тому обов’язком органів державної влади та місцевого самоврядування, всіх небайдужих до минулого свого міста – є здійснення опіки над цим меморіалом.
Андрій Чемеринський,
Почесний краєзнавець України |
