105 – ть років тому, рівно через рік після вбивства австрійського престолонаслідника в Сараєво, австро – угорське військо у складі якого були Українські Січові Стрільці, після двотижневих боїв звільнило місто від російських військ. Події червня 1915 р. щодо операції зі звільнення міста від росіян заслуговують окремої розвідки. Джерельна база є достатньою, тож можливо незабаром дана праця побачить світ.
Ця подія увійшла, як в історію міста, так і бойових звитяг Легіону. Зацікавлений читач знайде спогади окремих учасників боїв, загальні описи проведеної операції; в контексті УСС прочитає загальні тези про те, що сотник Дмитро Вітовський став комендантом міста; те, що УСС звільнили місто від росіян, і що на міський ратуші було піднято національний прапор в синьо – жовтих барвах…
Одним з цікавих моментів тих подій є підняття українського прапора «на ратуші» м. Галича. Чи було це можливим в той час, коли місто вже 143 роки (з 1772 р.) належало монархії Габсбургів, а в самому місті знаходилося вище австрійське військове командування? Чи міг сотник Дмитро Вітовський, як офіцер монархії, знехтувати державним прапором (монархії Габсбургів) і підняти виключно український? Чи прапор було піднято на вежі ратуші чи на якийсь іншій частині будівлі?
Наявний масив джерел в загальному фіксує саму подію – на зразок: «…З ратуші було скинено російський прапор, а на його місці з'явився український…», «…В неділю раненько, 27 червня, прибули до Галича перші стежі українських січових стрільців і застромили на вежі українську хоругов. А люди плакали з утіхи...». З огляду на фіксацію цього факту в десятках різноманітних публікацій (в т. ч. тих, які були видані одразу після звільнення Галича), сама подія не ставиться під сумнів. Разом з тим, автори бажаючи надати патріотичне значення цій події, упускали факт первинного підняття державного прапора монархії (що мало б було цілком зрозумілим – військо, вибивши ворога, повертало власні території і на основній споруді міста піднімало державний прапор).
Тільки в одному джерелі, його автор і сучасник тих подій Мирон Заклинський, все ж мимохіть згадав про те, що на ратуші в Галичі було піднято два прапори: державний Австро – Угорської монархії та національний, український: «…Дуже виховним й дуже небезпечним вчинком Вітовського було вивішення блакитно-жовтого прапору, побіч австрійського, на ратуші в новоздобутому Галичі в червні 1915 р. Той відважний вчинок наробив шуму в вищих командах і навіть у мадярському парляменті в Будапешті, де внесено в тій справі інтерпеляцію. Ма¬дярський прем'єр, граф Іштван Тіса, зажадав вияснень у головній команді австр. армії. Вітовському загрожував воєнний суд, а там не було жартів. Той випадок закінчився осторогою Вітовському, що в нього відберуть старшинський ступінь, коли повториться щось подібне…».
Таким чином, ланцюжок подій з підняттям прапора того червневого дня мав би виглядати наступним чином: скидання з ратуші російського прапора – встановлення державного прапора монархії – встановлення українського національного прапора.
Говорячи про підняття українського національного прапора на ратуші в Галичі, уява одразу малює цю картинку (у спогаді «…застромили на вежі…») – на вежу ратуші піднімаються січові стрільці; з неї видно всю околицю – стрільці ще змушені пригинатися, оскільки з боку залізничного двірця, Тустані, Хоросткова, Межигірців долітають кулі відступаючих росіян. Але справу потрібно зробити – і над вежею ратуші піднімається прапор!
Малочисленне міське населення, військові обози стежать за його тріпотінням на вітрі… Чи так було чи якось інакше?
На основі збережених фотографій та листівок ратуші в Галичі, матеріалів австрійської військової пресової служби можна припустити наступне. Станом на 27 червня 1915 р. будівля ратуші в Галичі, а зокрема її вежа, під час військових обстрілів не постраждала (хоча її могли знищити, як один з гіпотетичних пунктів спостереження та корегування вогню). Разом з тим, конструкція даху вежі не передбачала окремого флагштоку для підняття прапора – над вежою височів шпиль, який увінчував флюгер. З технічного боку, ймовірно було неможливим дістатися на покрівлю вежі і встановити на шпиль прапор, а тим більше там не було місця для встановлення одночасно двох прапорів («…вивішення блакитно-жовтого прапору, побіч австрійського, на ратуші…»). Таким чином, коли йде мова про те, що прапор було вивішено «на ратуші» - це не обов’язково може означає його встановлення над вежею споруди…
До нашого часу збереглося кілька десятків світлин червня – липня 1915 р. Їх було зроблено австрійськими, угорськими та українськими фотографами. На жаль, жодна світлина не дає відповіді на запитання – де було вивішено український прапор?
І ось – сенсаційна знахідка! Вдалося знайти світлину (вперше вводиться в науковий обіг), яка фіксує український прапор на будівлі ратуші в Галичі. Світлина поганої якості, але дуже важлива для історії нашого міста. Перший і єдиний раз вона була опублікована у час Першої світової війни – тому питання достовірності не викликає сумнівів. Ймовірно, автором світлини є січовий стрілець, фотограф Іван Іванець (відомі його фотографії з того часу – «Галич з західної сторони», «Знищений міст у Галичі» та ін.).
На нововіднайденій світлині зображено фасад ратуші в Галичі з південної сторони. Перед входом до неї позує група військових, більше 30 осіб – ймовірно, всі УСС. З огляду на якість світлини неможливо розпізнати чи є на ній тогочасні стрілецькі командири, які були в Галичі – Дмитро Вітовський, Осип Левицький, Гриць Коссак та ін.
Назва світлини говорить про ту історичну подію, яка на ній зафіксована - «Перші Українські Січові Стрільці в Галичи перед магістратом по завішеню української хоругви 27 червня 1915 р.». Прапор вивішено ліворуч від вхідних дверей, на рівні першого поверху будівлі. Над дверима помітна овальна пляма – ймовірно, там перед захопленням міста росіянами у вересні 1914 р. розташовувалася таблиця з державним / міським гербом та назвою інституції.
Чому прапор вивішено поруч цих вхідних дверей? – тому, що це основний вхід до міського магістрату (на першому поверсі до війни перебував магістрат, на другому - школа). На цій світлині відсутній державний прапор монархії – пояснення цьому може бути наступним: або він вивішений в іншому місці будівлі або все ж УСС швидше зорієнтувалися в ситуації і на якийсь час вивісили національний першим при вході в самоврядну інституцію.
Підпис до світлини, як і спогади сучасників подій, вказує як дату встановлення прапора 27 червня 1915 р., в той час, як ряд публікацій датою звільнення Галича і підняття прапора одночасно називають 28 червня 1915 р.
Насправді, 27 червня 1915 р. від росіян було звільнено південний беріг ріки Дністер (тобто, центральну частину міста) і піднято прапори, а 28 червня 1915 р. продовжилися військові дії щодо звільнення Галич - Заріки і територій до р. Гнила Липа, які завершилися повним звільненням міста в його тогочасних межах.
В підсумку, даний епізод міг би увійти в історію міста в такій редакції: «Після звільнення міста від росіян, з будинку ратуші було скинено їхній прапор. Українські Січові Стрільці встановили український національний прапор поруч тогочасного державного стягу Австро – Угорської монархії. Прапор було вивішено при вході в міський магістрат 27 червня 1915 р.».
Галичани мають нагоду одночасно відзначати дві важливі події – День Конституції України та чергову річницю звільнення міста від російських військ.
Слава зброї переможців і вічна пам’ять полеглим!
Андрій Чемеринський,
Почесний краєзнавець України |
