Кажуть, що коли людина надмірно старається, результат часто виходить протилежний бажаному. Деякі станиславівські старости (очільники повіту) своїми діями цілковито підтверджували цю тезу.

В 1861 році свідомі поляки Станиславова, щоб продемонструвати свої патріотичні почуття, вдягали старовинний національний одяг – квадратні шапки-рогативки, жупани, шовкові пояси і польські чоботи. Цей рух дуже схвилював станиславівського старосту Остермана.

Побоюючись революційних настроїв, він наказав поліції складати списки осіб у патріотичному одязі й доповідати йому. Іґнацій Камінський, тоді адвокат і відомий громадський діяч, глузував зі старости, що всі злодюжки міста мусять йому висловлювати свою щиру вдячність, бо в інспектора поліції немає часу їх ловити, адже він мусить відслідковувати шапки, жупани й чоботи.

У 1922 році Станиславівський повіт очолював староста Ґлажевський, який теж довів виконання своїх службових обов’язків до абсурду. Пан староста дуже старався навести порядок у станиславівській торгівлі, в результаті чого налаштував проти себе все місцеве купецтво. Однак торговці мусили визнати, що старості не можна було відмовити у рівному ставленні до всіх.

Він однаково тиранив дрібних торговців і солідних підприємців, українців, поляків та євреїв. Ґлажевський особисто інспектував місцеві крамниці і суворо карав купців за найдрібніші порушення. Так, до в’язниці на період від одного до десяти днів можна було потрапити за те, що від якогось товару відпав цінник чи було продано алкоголь на п’ять хвилин пізніше дозволеної години.

При цьому ув’язнення не можна було замінити штрафом. Врешті-решт місцеві купці, обурені діями старости, зібрали збори, на яких ухвалили рішення скаржитися на нього у вищі державні інстанції.

Газета «Хвиля» від 10 липня 1922 р.

Олена БУЧИК