У романі Галич згадується у двох випадках, які відносяться до перебування чеського вояка у російському полоні. Перший епізод є спілкуванням Швейка зі своїм побратимом по недолі – Мареком. У ньому розповідається про те, як транспорт з військовополоненими австрійцями у 1917 р. зупинявся на різноманітних залізничних станціях, і тоді герой твору, який повертався з полону, хотів смачно перекусити і випити. Останнє не вдавалося, оскільки Російська імперія у часі війни заборонила виробництво горівки. Піхотинець Швейк з жалем мусів сказати: «…Я не повезу в Прагу ні копійки. Все, що не проїмо в Росії, проп’ємо у корчмі в Галичі…».

Зараз важко собі уявити, де Швейк у Галичі хотів залишити власні грошики – на той час в місті був ресторан на залізничному вокзалі, заїзди Фаденгехта і Леоновича, їдальні Левицького та Корженьовського. А можливо, він мав стільки грошей щоб обійти всі заклади?

У другому епізоді оповідається про те, як Швейк ідучи в колоні військовополонених слухав оповідь побратима по зброї Марека. Той оповідав про те, що вичитав у газеті «Чехословак» - поміж іншим, про захоплення Галича російськими військами в часі Брусиловського прориву (1916).

Цікаво, що про тогочасні «друге» та «третє» міста Галичини у творі практично не згадується – про Станиславів повідомлення відсутні, проте є згадка про вояка-поляка з Коломиї…

А.Чемеринський