Понеділок, 2019-09-16, 1:07 PM

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
«  Грудень 2013  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031
 
Архів новин
Головна » 2013 » Грудень » 17 » Спогади дивізійника
6:47 PM
Спогади дивізійника
Михайло Мулик. Дух, що тіло рве до бою... — Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2010. — 216 с.; Михайло Мулик. Під сонцем Італії. Московські морози. — Івано-Франківськ: Місто НВ, 2013. — 124 с.
Цьому чоловікові вже пішов  93-й. Народився в селі Горожанці Підгаєцького району Тернопільської області в 1920-му. Член ОУН із 1937-го. До української дивізії «Галичина» вступив у листопаді 1943-го. Стрілець-радист у курені зв’язку. У боях під Бродами потрапив у полон. Засуджений на 10 років позбавлення волі та на 5 — позбавлення прав. У середині 60-х років повернувся із заслання. Нині очолює Івано-Франківську станицю Галицького братства колишніх вояків 1-ї Української дивізії (1 УД «Галичина») Української Національної Армії.
Його часто можна зустріти на вулицях Івано-Франківська. Сухорлява постать з ціпком у руці. Йде поволи, але твердо. Таке враження, що ціпок у нього лише для годиться. Звати його Михайло Мулик. Один із останніх українських дивізійників, який продовжує вести свою боротьбу за Українську державу. Він і сьогодні вірний клятві, яку дав 1943-го: «Присягаю Всемогучому Богові перед святою Його Євангелією та Животворящим Хрестом, не шкодуючи ні життя, ні здоров’я, скрізь та повсякчас під Українським Національним Прапором боротися зі зброєю в руках за свій Народ і свою Батьківщину — Україну».
Михайло Мулик сьогодні бореться словом. Він написав і видрукував дві книги спогадів і матеріалів про УД «Галичина», допомагав у виданні альбому «івано-Франківська станиця галицького братства колишніх вояків 1-ї Української Дивізії (1 УД «Галичина») Української Національної Армії» (Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2012. — 224 с.), до якого написав ще й післямову — «Українцям треба реально оцінювати своє минуле». Він один із небагатьох представників того покоління, яке зі зброєю в руках захищало ідею Української держави, і хто сьогодні мислить дуже реально, за потреби ще вистачить йому сили й взяти зброю у руки проти нового окупанта.
Я не говоритиму про Українську Дивізію «Галичина» в лікнепівському стилі. Літератури сьогодні про цю сторінку збройної боротьби за Українську державу більш ніж достатньо. Я підтримую міркування Михайла Мулика: «Нам потрібно позбутися нав’язування ззовні комплексу вини та реально й об’єктивно, ні на кого не озираючись, оцінювати своє минуле». Додам лише: не переоцінювати, але й недооцінювати. А сказати публічно тим воїнам, які ще залишилися, що вони не прожили даремно і що їхня участь у збройній боротьбі не була злочином, колаборацією, а була одним із можливих способів боротьби з окупантами різних мастей.
Українців — всіх тих, які воювали проти совітського большевицького режиму і проти гітлерівського режиму, і тих, які воювали на боці совітів проти гітлерівського режиму, — не можна оцінювати з погляду представників цілісних національних і державних утворень. Україна тривалий час була розірвана між різними імперіями, й українці 30-50-х років вписуються в ту політичну схему, в якій сьогодні перебувають сучасні курди, які теж продовжують боротьбу за свою державу. Якщо ми цього не зрозуміємо, ми матимемо не історію боротьби, а історію «націоналістичних злочинів» і національних комплексів.
Кожен день боротьби, в якій домінувала національна ідея і державницька мрія, є сторінкою людської гідности і національної величі. Тільки так ми зможемо вийти на державне стратегічне розуміння і національне примирення. Не захочемо зробити кроку, завжди будемо вразливі до будь-якого роду політичних спекуляцій і маніпуляцій.
Михайло Мулик розповідає про своє становлення воїна, своє «ходіння по муках». Маю єдину «претензію» — дуже схематично він відтворює сторінки власної біографії, більше зосереджуючись на тій боротьбі, яку й сьогодні проводить за очищення доброї пам’яті дивізійників від брехні, наклепів, безпідставних звинувачень. У другій своїй книжці — «Під сонцем італії. Московські морози» він дає інформацію про Комісію Дешена і статтю Василя Вериги «Звіт комісії Дешена», в якій той розкриває факт перевірки канадської сторони звинувачень дивізійників у нібито військових злочинах проти жидів. Висновки комісії були виправдальними, а звинувачення у військових злочинах проти дивізії «Галичина» не було доведено.
Ці книги Михайла Мулика є свідченням тієї боротьби за Українську державу, яка не припиняється й нині. і Михайло Мулик у цій боротьбі — й досі на передньому фронті. Він використовує не тільки засоби публіцистики, документалістики, а й вдається до художньої практики (у першій книзі маємо дві драматичні спроби автора: одна присвячена Голодомору 1932—1933 років; друга — постанню Української Дивізії).
Цей чоловік не дозволяє собі сумнівів і зневіри. Він є воїном. і цей гарт у Михайлові Мулику є найголовнішим та вартий і поваги, і наслідування.
Євген БАРАН

Переглядів: 358 | Додав: Dnister







Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі





Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 19. Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю.
Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах.

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Copyright MyCorp © 2019