Чому Ревера? Краківський воєвода і коронний гетьман Станіслав Потоцький, який у 1654 році заснував фортецю - майбутнє місто Станиславів, називався Ревера. Може, хтось подумає, що це частина прізвища, і помилиться - це прізвисько. Справа в тому, що за переказами граф Потоцький мав звичку часто повторювати латинський вираз «re vera», що в перекладі означає «правдива річ», або ж звичніше нам «правда». Ось так він і став Реверою і з таким прізвиськом увійшов в історію. Як святкували 250-річчя заснування Станиславова? А ніяк! У 1912 році міський бюджет був настільки обмеженим, що міська рада вирішила відкласти святкування аж до 300-ліття. Хоч відомо, що історія нікого нічому не вчить, проте нехай це стане застереженням нинішній міській владі - 350-річчя заснування Івано-Франківська (Станиславова) не за горами. Пильнуйте казну! Чи носили станиславівські учні шкільну форму? Звичайно, носили - запевнить читач. І буде частково правий. У приватних навчальних закладах шкільна форма ставала візитівкою закладу. Проте у державних школах форма була введена наказом міністра освіти у 1928/1929 навчальному році. Метою такого рішення був контроль за поведінкою учнів у позаурочний час, адже форму треба було носити і після уроків. Чи часто станиславівці ходили «до кіна»? Кіно у Станиславові любили. У місті міжвоєнного періоду працювало 6 кінотеатрів, зали яких не пустували. Наприклад, у січні 1939 року станиславівські кінотеатри відвідало 55 тис. чоловік. Якщо згадати, що населення міста становило біля 65 тис. чоловік, то не помилимося, коли запевнимо, що майже кожен дорослий станиславівець хоч раз на місяць ходив «до кіна». ...А до бібліотеки? На квітень 1939 року в Станиславівському воєводстві працювало 2 бібліотеки самоврядування, 833 громадські бібліотеки, 13 пересувних, 221 бібліотечний відділ. У громадських бібліотеках було 305,2 тис. томів і 60,3 тис. читачів. У Станиславові в 1872 році була заснована міська бібліотека, яка на поч. ХХ ст. нараховувала 8 тис. томів. Згідно з даними, на початок 1936 року у Станиславівському воєводстві проживало 1 477 929 чол., отже, кожен 235-ий мешканець станиславівщини був читачем бібліотеки. Даних стосовно міста Станиславова, на жаль, не вдалося знайти, але і при всій некоректності порівняння можна впевнено визнати, що кіно, безумовно, було популярнішим!
Чим станиславівці хворіли? Епідемії, які гуляли Європою в ХVІІІ-ХІХ ст., не пожаліли і наше місто. Відомо, що в 1705 році на місто насунулася перша пошесть - епідемія чуми. Ще страшнішою була епідемія чуми 1770 року, коли загинула чверть населення міста, а вижили здебільшого ті, хто встиг виїхати з міста чи перебув лихо у ближніх селах. В 1830-1831-х роках місто потерпало від епідемії холери. У першій третині ХХ ст. локальні епідемії плямистого, черевного тифу спалахували в окремих селах Станиславівського воєводства. Ці села відокремлювалися на карантин. У Станиславові влітку 1937 року було зафіксовані випадки червінки. Скарлатина теж була поширеною хворобою, особливо серед дітей. У тогочасній пресі описувалися симптоми інфекційних хвороб і рекомендації для їх запобігання. Проте перше місце серед причин смертності галичан займали сухоти (туберкульоз) і запалення легенів - чверть усіх смертей від хвороб! Від чого станиславівці горіли? Частими, на жаль, були в місті пожежі. Горіло місто у 1815, 1826, 1827, 1835 роках, проте найбільшою була «мармулядова» пожежа 28 вересня 1868 року. Свою цікаву назву пожежа одержала тому, що спалахнула вона під час приготування повидла (мармуляди) на подвір'ї по вул. Липовій, 26 (тепер - вул. Шевченка, 34). Пожежа швидко поширювалася дерев'яною забудовою Станиславова і дійшла аж до вул. Валової, знищивши третину міської забудови (260 будинків). Був сильно пошкоджений Вірменський костел, погоріли площа Ринок, Ратуша. Пожежа завдала шкоди на 1 млн. ринських. Про людські жертви невідомо. І в пізніший період, коли на місці дерев'яних будівель постали кам'яниці, локальні пожежі все-таки ще спалахували. Ось, наприклад, в «Кур'єрі Станиславівському» від 1 січня 1828 року подається статистика пожеж, які сталися в Станиславові у 1927 році: 17 пожеж дачних, 40 квартирних, 4 підвальні, 9 на горищі, 71 від зіпсутого димаря, 1 пожежа торфовиська, 2 інші. Загальна шкода від пожеж становила 300 тис. злотих. Наталія ХРАБАТИН, "Галицький кореспондент" |
