Туристи вирушають у Європу чи Азію, бо прагнуть побачити історичні реліквії, які збереглися до наших часів та відвідати музеї з ексклюзивними експонатами, яких більше немає ніде у світі. Єгипетські піраміди, Тадж Махал, Мачу-Пікчу, місто Перта, Стоунхендж, Волюбіліс, Мікени та ще багато інших місць є безцінними свідченнями могутності попередніх цивілізацій. Їх щорічно відвідують мільйони туристів, щоб ідентифікувати себе з предками.
Україна посідає особливе місце на світовій мапі історії. І зараз мова піде про прикарпатське село Старуня, яке має всі шанси стати новим місцем світового паломництва туристів.
Саме тут понад 100 років тому відбулася унікальна зустріч людини та велетенських доісторичних тварин: мамонта і волохатого носорога.
Все почалося з того, що у 1868 році в Старуні розпочали видобуток земляного воску (озокериту), родовища якого є рідкістю у світі. На початку XX століття копальні озокериту належали німецькій фірмі братів Кампе. У жовтні 1907 року тут сталася подія, яка сколихнула увесь світ. У місцевих газетах поширилася звістка про унікальну знахідку в Старуні. Орієнтовно 5 жовтня 1907 року (ред. – приблизна дата) зі зборів копальні № 4 на поверхню з глибини 12,5 м підняли тушу тварини, яка була вкрита шкірою і мала збережені м’які частини тіла. Проте, звичайні робітники навіть не могли уявити цінність знахідки, тому скелет та кістки потрощили, а шкіру, яка на той час була на вагу золота, поділили між собою та розібрали. Врятував мамонта машиніст копальні, який розповів інженеру про свої здогадки щодо знайденої тварини. Богородчанський староста у свою чергу доповів про знахідку тогочасному наміснику Станіславова Андрію Потоцькому – вже за кілька днів до копальні у Старуні прибули вчені зі Львова та Кракова.
Як йдеться у праці “Wykopaliska Staruńskie” (Краків, 1914), все, що знайшли разом з мамонтом на вимогу Комісії було зібрано в окремому будинку і віддано під охорону, яка була визначена з жандармерії в Солотвині. Видобуті залишки мамонта з дозволу власника копальні Ю. Кампе віддали музею Дідушицьких, що у Львові.
Є й спогади від місцевих мешканців, очевидців тих подій. У них говориться про те, що люди були вражені розмірами мамонта. Охочі подивитися на звіра збігалися із сусідніх сіл: Молоткова, Гвізда, Монастирчан та Фитькова. Знахідка викликала занепокоєння не тільки у людей – від жаху вили собаки.
Так, роботи на копальні припинили на кілька тижнів, щоб дослідити місцевість. Вранці 6 листопада наглядач копальні подав знак, що на глибині 17,6 м знайдено іншого звіра, який зберігся теж зі шкірою.
Після кількох годин робіт, в обідню пору було витягнуто тушу тварини, яка складалася з вкритого шкірою лобу, цілого лівого вуха, передньої лівої ноги та шматка шкіри завдовжки 2,5 метри. Дослідники розпізнали у ній волохатого носорога. Також згодом вдалося знайти два носових роги тварини.
Цікаво, що світ міг залишитися без цієї унікальної знахідки, адже довгих 11 місяців дирекція копальні зберігала його у Старуні, в неналежних умовах і шкіра тварини вже почала пліснявіти. Тільки у 1908 році носоріг дістався до музею ім. Дідушицьких.
Ще протягом місяця у копальні № 4 тривали пошуки, а робітникам обіцяли навіть винагороду. Та через неможливість використання цього пласту для подальших досліджень, багато знайти не вдалося.
Цікаво, що професор кафедри екології, доктор геолого-мінералогічних наук Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу Олег Адаменко переконаний, що перші туші тварин Льодовикового періоду в Старуні знайшли ще за 20 років до 1907 року, проте робітники не розпізнали їх цінності та просто кинули назад у шахту разом з відпрацьованою породою. Олег Адаменко, який кілька десятків років займається вивченням Старунського наукового феномену переконаний, що на цій території археологи можуть знайти навіть забальзамоване в озокериті тіло кроманьйонця.
Отож, повернемося у 1929 рік, коли село Старуня знову нагадало про себе всьому світові.
Експедиція Польської академії наук знайшла в околицях Старуні трьох волохатих носорогів. За описами науковців, туша трирічної самки волохатого носорога була ідеально забальзамована природою, тому що збереглася майже повністю зі шкірою і м’язами, а шерсть хоч і облетіла, проте залишилася довкола тварини. Навіть більше, на її тілі в області серця виявлено поранення від списа, яке могло стати причиною загибелі носорога.
У шлунку також знайшли рослини, якими харчувалася тварина перед смертю. У 1929 році професор Шафер дослідив рештки тих рослин, а також уламки гілок та кущів, які були у шлунку. Виявилося, що волохаті носороги жили в той період, коли в Карпатах майже не було лісів, а більшість території вкривав тундро-степ, - який вже не існує в сучасній природі.
Дослідження українсько-польської експедиції із застосуванням методу радіокарбону підтвердили, що старунські знахідки датуються часом 46-10 тисяч років до нашої ери. То ж жили знайдені тварини в добу останнього великого зледеніння, в Льодовиковий період.
Цим знахідкам досі немає рівних у світі, що робить Старуню унікальним місцем на планеті. Побачити «вхід» у мамонтову копальну можна і зараз.
Сьогодні знахідки зі Старуні зберігаються у двох музеях: мамонт і перший носоріг – у Державному природознавчому музеї Національної Академії наук у Львові, а інші три волохаті носороги – у Природничому музеї Інституту систематики та еволюції тварини Польської академії наук у Кракові. Копії гіпсових зліпків «другого» носорога є експонатами у музеях багатьох країн.
Завершуючи тему археологічних знахідок, не можна не згадати про табір стародавніх людей, який міг знаходитися у Старуні.
Ми знову звертаємося до напрацювань професора Олега Адаменка, який є експертом у дослідженнях Старунівського палеонтологічного полігону.
За його інформацією, в 1977 році до Старуні приїхав загін Львівського інституту суспільних наук АН УРСР, основне завдання якого полягало у пошуку слідів поселень стародавньої людини на цій території. Вже через декілька днів роботи увінчалися сенсаційним успіхом.
«Поряд з озокеритним болотом на лівому березі річки Великий Лукавець були знайдені перші кам’яні вироби, виготовлені первісною людиною. Вони попередньо датовані періодом палеоліту (давнього кам’яного віку). Ці знахідки дозволили констатувати, що близько 20-30 тисяч років тому, поряд з озокеритним болотом, міг знаходитися мисливський табір стародавніх людей. Через деякий час було знайдено ще одне поселення палеолітичної людини між селами Старуня і Молодків, вік якого обчислюється приблизно в 40-50 тисяч років.
Згодом були знайдені й пізніші поселення людей, вік яких не перевищував 10 тисяч років. Так, одне з поселень виявлено на березі невеликої річки Солонця, майже в центрі села Старуня, біля Будинку культури та поштового відділення, на глибині понад 1 метр», - констатує факти Олег Адаменко.
Ось таким справжнім археологічним клондайком є Старуня.
Та не тільки мамонти, волохаті носороги та поселення первісних людей роблять її винятковим місцем.
Грязевий вулкан – особлива геологічна атракція, яка є унікальною на теренах Європи.
Датою його народження вважається 1977 рік. Тоді після землетрусу у горах Вранча (Румунія) силою 7,2 бала у Старуні на конусоподібному пагорбі діаметром близько 50 метрів з’явилися перші кратери. Висота його конусу сягає біля трьох метрів, а довжина глинистих потоків від 10 до 60 метрів. За однією з гіпотез, вулкан утворився на так званій антиклінальній складці, тобто випуклій структурі, яка має кілька розломів земної кори. Внаслідок певних фізико-хімічних процесів на глибині 600—1000 метрів і відбуваються виверження грязей, мінеральної води, розсолів.
Зараз за підрахунками дослідників вулкан налічує вісім кратерів та майже два десятки непостійних мікрократерів, що «видихають» воду, газ, глинисту пульпу, іноді нафту.
В 60 метрах на захід від вищезгаданого вулкана після землетрусу в Італії (1979) утворився другий невеликий грязьовий вулкан, а за 400 метрів від них у 1981 році, після землетрусу в Ірані, утворився новий, а за ним ще три.
Вивчаючи це геологічне явище, вчені висловили припущення, що активність грязьового вулкана у Старуні може бути своєрідним індикатором, який дозволить визначати активність у зоні від трьох до шести тисяч кілометрів – в Румунії, Італії, на Кавказі та навіть у Середній Азії.
Професор Адаменко вважає, що потрібно систематично вимірювати активність вулкана, зіставляти дані з інформацією із сейсмічних станцій і відповідно до результатів підтвердити або спростувати цю гіпотезу.
«У зв’язку з деякими віддаленими землетрусами у ґрунті виникають порожнинні тріщини, які зникають через кілька діб. Через тріщини з невеликих грифонів і мікрократерів постійно чи періодично з різною інтенсивністю викидаються гази, нафта, вода різної мінералізації. Інтенсивність усіх викидів, їх хімічний і мінеральний склад залежать від дальності землетрусів. Старунський комплекс має велике наукове значення для прогнозу землетрусів», - зазначає Олег Адаменко.
Варто наголосити, що на відміну від вулканів, які у пік своєї активності викидають лаву та пил, грязьовий вулкан є цілком безпечним «сусідом» і не завдає жодних неприємностей людям.
На тлі усіх цих знахідок та особливостей і зародилася ідея створення у Старуні «Парку Льодовикового періоду».
Цю мрію вже другий десяток років виношує і сільський голова Старуні Іван Мосюк. Він переконаний, що цей мальовничий куток Прикарпаття заслуговує на розумного інвестора, який мудро використає потенціал території.
Ще у 2005 році у Геологічному музеї ІФТУНГ створено окрему експозицію, що ілюструє майбутній Парк. Авторами моделі стали науковці Олег Адаменко, Денис Зорін та Іван Ковбанюк.
Денис Зорін, який розробив свого часу концепцію популяризації Дністровського каньйону, стверджує, що поєднавши природні багатства Богородчанського краю та сучасні технології можна створити унікальний туристичний об’єкт.
За попередніми планами, до такого комплексу могли б, до прикладу, ввійти бар non stop Шаурма по-неандертальськи «Волохатий носоріг» у вигляді самої тварини, кафе з креативною назвою «Палеолітр» та «Солянка». В центрі села заплановано облаштування музею солевидобування, а в долині Великого Лукавця розміщення муляжів мамонтів, носорогів та інших представників доісторичної фауни, а також макети нафтових веж і помп.
Заплановано проведення канатної дороги до пагорба, на якому знаходиться грязьовий вулкан, будівництво котеджів, бюветів мінеральної води тощо.
Природні багатства Старуні дозволяють людям не лише відпочивати, а й оздоровлюватися.
Вицвіти солей
«Територія розташована на покладах солі. Раніше, ще за польських часів, ці соляні родовища, соляна ропа інтенсивно використовували для лікування захворювань опорно-рухового апарату. Там були ванни. Приїжджали поважні люди і там лікувалися. Збереглися ті колодязі. Можна було б побудувати, наприклад, санаторій, в якому б використовували для лікування озокерит, грязі і солі», - наголошує професор Адаменко.
Проте, ймовірність втілення в життя даного проекту є досить сумнівною. За словами сельського голови Івана Мосюка, він вже роками намагається знайти інвестора, їздить по закордонах, проте у відповідь чує тільки відмови.
Відлякує також відсутність дороги до цих унікальних місць. Через село проходить дорога державного підпорядкування Надвірна-Солотвино, проте ніхто її не ремонтує. Саме село має 58 кілометрів комунальних доріг, будівництво яких сільраді теж не під силу.
«Я ще з 1991 року обіймаю посаду сільського голови. З того часу і займаюся популяризацією Старуні. Виробництва у нас немає, господарств немає, тому відповідно і грошей на такий проект ми не маємо. Куди можна було, я всюди звертався, які проекти були – брав участь. Так, тільки цього року з 6 по 13 липня я був у Німеччині та Австрії. Іноземці у захваті від розповідей, але інвестувати не хочуть, відповідь одна: «У Вас держава – мафія», - пояснює сільський голова.
Івану Мосюку вдалося здобути десятки грантів на розвиток села. Цьогоріч Старуня взяла участь у конкурсі «Малі міста – великі враження», де проект голови «ТаПіарітіАРТ-раут» здобув перемогу і отримав 4,5 мільйони гривень на реалізацію. Масштабний фестиваль, який проведуть у жовтні, вже викликав зацікавленість туристів.
Створення Парку Льодовитого періоду могло б перетворити Старуню на центр світового туризму.
У контексті нашої публікації варто наголосити, що сьогодні кілька інститутів у Великобританії, США та Австралії почали амбітні проекти з «воскресіння» вимерлих видів. Деякі учасники досліджень переконують, що результатом їхньої роботи стане воскресіння зниклих тварин.
Методи розшифрування геному в останні роки істотно спростилися, і тепер вчені готові копнути глибше і знайти можливість оживити, наприклад, мамонтів.
Проте, на сьогодні в скам'янілостях гігантських тварин, які вимерлих 65 млн років тому, не вдалося ще віднайти жодної цілої молекули.
Тільки уявіть собі, що десь під землею в Старуні ще чекає свого часу забальзамований мамонт чи волохатий носоріг, який може стати початком відродження доісторичних тварин...
Можливо і нам з Вами ще пощастить дожити до такої події…
Старуня чекає на свого інвестора, якому принесе гроші, славу та світове визнання.
Л.Гаркавенко | 
