10 липня 2011 року виповнюється 70 років з дня трагічної смерті отця Андрія Бандери – батька Героя України, Провідника ОУН Степана Бандери, багаторічного пароха сіл Старий Угринів та Бережниця на Калущині. Емігрувавши перед Другою світовою війною за кордон і намагаючись врятувати свого батька й сестер від більшовицьких репресій, провідник ОУН Степан Бандера з допомогою оунівців планував переправити туди й батька – отця Андрія Бандеру, однак священик його посланцям рішуче заявив: „Від втечі з краю відмовляюсь, нарід залишити не можу”. ...Отця Андрія Бандеру чекісти заарештували 23 травня 1941 року за нібито переховування знайомого члена ОУН Д. Стефанишина. Номер кримінальної справи „зека” був уже аж 61112. Зі Станіслава (нині Івано-Франківськ) його етапували до Києва, де вже з’явилося більш вагоме звинувачення: „является отцом руководителя краковского центра ОУН Бандеры Степана Андреевича”. Допит вів лейтенант Войцехівський, переважно у нічний час.
З протоколів допиту отця Андрія Бандери 9 та 13 червня 1941 року: Запитання: Яких політичних поглядів ви дотримуєтесь? Відповідь: За своїми переконаннями я є українським націоналістом. Єдино правильним державним ладом для українців вважаю єдину соборну і незалежну Україну... (Власноручний підпис). Запитання: Хто у вас є з дітей? Де вони знаходяться тепер? Відповідь: У мене семеро дітей. (Степан, 1909 року народження, живе у місті Кракові; Василь, 1915 року народження, – теж у Кракові; Богдан, 1919 року народження, – у м. Холмі; Олександр, 1911 р. н., – у Римі, доктор політекономії; Володимира, по чоловікові Давидюк, – у с. Голині Калуського району; Марта, 1907 р. н.; і Оксана, 1917 р. н., проживає у с. Тростянці Долинського району. Обидві були арештовані разом зі мною. Де вони тепер – не знаю. Запитання: Всі ваші діти є членами ОУН? Відповідь: Ні, членами ОУН є Степан, Василь, Богдан, Марта. Запитання: Що вам відомо про практичну націоналістичну діяльність кожного з ваших дітей? Відповідь: Почну зі Степана. До націоналістичного руху примкнув досить рано, ще навчаючись у сільськогосподарському інституті в Дюблянах біля Львова, він був провідником Львівського крайового проводу ОУН. У 1934 році арештований польською владою і суджений як співучасник вбивства Міністра внутрішніх справ Польщі Пєрацького. Його засудили до смертної кари, потім вирок замінили довічним ув’язненням. Сидів у в’язниці до німецько-польської війни 1939 року, під час якої був звільнений. Після звільнення Степан приїхав до Львова. Це збіглося з приходом Червоної армії. Пробувши там кілька днів, виїхав до Німеччини... ...Марта є членом ОУН приблизно з 1937 року. З приходом Червоної армії націоналістичну роботу припинила. Останнім часом виконувала обов’язки районного коменданта ОУН Долинського району. Вона досить часто їздила в Долину у справах ОУН, ходила в інші села. До Марти вночі приходили якісь люди, з якими вона вела розмови стосовно організації ОУН. ...У травні 1940 року я дізнався, що мій син Богдан, який навчався у Стрийській середній школі, нелегально перейшов кордон як активний член ОУН, уникаючи арешту. Спочатку Богдан переховувався у селі Конюхові Стрийського повіту, опісля – у селі Бережниці Шляхоцькій Калуського району. У листопаді 1940 року Богдан нелегально прийшов до мене, звідки йому було організовано втечу до Німеччини. Разом з Богданом приходили Лесюк Іван, мешканець села Бережниці Шляхоцької, Чміль Микола, мешканець села Тростянця, Лаврів, який мав завдання від проводу ОУН доставити Богдана в с. Конюхів. Звідти вже інші представники повинні перевести Богдана до Німеччини... Коли Богдан був вже у Німеччині, прийшов Лаврів і сказав, що перейшов Богдан кордон досить вдало, без всяких пригод. Нині навчається у Холмській гімназії... * * * Гітлерівці стрімко просувалися до Москви, але військовий трибунал у Києві проводив своє засідання і в липні 1941 року без провини поспішно виніс отцю Бандері вирок – смертну кару. У рішенні військового трибуналу під головуванням Яковченка було написано, що його Андрій Михайлович Бандера може оскаржити протягом п’яти днів, але українського священика розстріляли через два дні – 10 липня 1941 року. Саме це беззаконня засвідчило, що спотворене обличчя (якщо більшовицьку владу можна так назвати) тоталітарної системи характеризували жорстокість і підлість. Судову справу о. Бандери в СБУ запросила обласна прокуратура. Коментар екс-прокурора Івано-Франківської області М. І. Андріуци: – Звинувачення Бандери А. М. побудоване на його особистих неперевірених показаннях. Ніхто з тих, хто проходив за справою, крім Стефанишина Д.В., не був допитаний. Інших доказів його націоналістичної діяльності у справі немає. Стефанишин показав, що він, боячись арешту, ховався в будинку Бандери у своєї нареченої Є. Білянської. Однак її не допитали. Ніяких даних про те, що Стефанишин був терористом, нема. У державному архіві та в архівах СНД ніде нема сліду, що він притягувався до кримінальної відповідальності. Відсутні будь-які дані про участь А. М. Бандери у насильницьких акціях, у підготовці збройного повстання проти СРСР, у членстві ОУН. Хоч він і не заперечував, що він за своїми переконаннями був націоналістом. Словом, реабілітували через відсутність доказів, які б підтверджували обґрунтованість притягнення А. М. Бандери до кримінальної відповідальності, його вину. Судова справа №61112 повернеться в архів служби безпеки. Такий порядок. А мені хотілось би, аби лежала вона на видному місці в музеї, щоб люди мали доступ до неї. У цій справі, як у краплі роси, відбилася доля західноукраїнського народу, те беззаконня, яке творили сталінсько-беріївські опричники в нашому краї (Галичина. – 1992 – 8 липня). Редакція газети „Галичина” свого часу порушила питання про реабілітацію отця Андрія Бандери. Її підтримали відділ реабілітації Івано-Франківського облвиконкому й обласне товариство „Меморіал” ім. Василя Стуса. У 1992 році їм надійшло повідомлення з прокуратури України: „Повідомляємо, що гр. Бандеру Андрія Михайловича реабілітовано 8 лютого 1992 року. Довідку про реабілітацію Бандери А. М. Генеральна прокуратура України надіслала 10 лютого ц. р. його дочці Бандері О. А. в село Козаківку Долинського району Івано-Франківської області. В. о. старшого помічника Генерального прокурора України І. В. Дріжчаний”. * * * Через п’ятдесят років після розстрілу отця Андрія „найгуманнішою” владою його реабілітували. Але жодним словом генеральна прокуратура вже незалежної України не обмовилась, за що саме розстріляли Андрія Михайловича Бандеру: захотіли – розстріляли, захотіли – реабілітували. Отакої...
P. S. Подібні протоколи чекісти „хімічили” в інтересах тоталітарного режиму, в них багато підступного, тому над подібними документами мають працювати досвідчені дослідники.
Геннадій БУРНАШОВ, росіянин, український письменник-публіцист. м. Івано-Франківськ | 
