У Клубівцях Тисменицького деканату освячено поновлений історичний хрест на Старій Дорозі. Молебень відправили парох Клубовецької церкви Покрови Пресвятої Богородиці о. Володимир Ковалишин і о. Ярослав Розподняк. Металічний хрест із залізобетонною основою, викладеною гранітними плитками, встановили клубівчани, які мешкають поблизу: Сергій Баб’як, Мирослав Баб’як, Володимир Баб’як, Володимир Гришко, Андрій Дрембей, Іван Пронюк, Ігор Турик, о. Володимир Майданчук, сільський голова Богдан Рекетчук. На цьому місці хрест стоїть уже понад 150 років і тримає на своїх раменах пам’ять про боротьбу клубівчан з панами за громадське пасовище Фальчі після скасування панщини. У 1983 році він був знищений окупаційною владою. Однак у 1990 році Пронюк Ярема Федорович (1949-1998) відновив його. Тоді на дубовому хресті встановлено металічну табличку з написом «Хрест увіковічнює історичну подію – виступ громади села за Фальчі проти австрійських жандармів у 1859 р.». Два історичні документи, опубліковані в книзі «Селянський рух на Україні 1850-1861 рр.» (К.,1988) підтверджують сільський переказ про цю подію. У документі №158 читаємо, що 21 травня 1859 року управитель маєтку графів Мйончинських із Тисменицької повітової управи надіслав окружному управителю в Станіславі повідомлення, що громади сіл Клубівці і Підпечери «насильно загнали свою худобу в панський ліс і там її пасуть». Повітове управління негайно відрядило в «Клубівці повітового ад’юнкта Вагановського, щоб запобігти дальшим насильницьким діям». Вагановський зважив, що клубовецька громада є достатньо впертою, і зрозумів, що без жандармерії 3-4 врядники «не зможуть встановити порядку». На його прохання й прислали ще чотирьох жандармів і трьох скарбових стражників». Закінчення цієї події викладено в документі №160. У Клубівцях «громада самовільно вигнала свою худобу на угіддя, … яким досі спокійно володів тамтешній двір» і «вчинила посланій на місце повітовій комісії і жандармерії смертельний опір». Цей опір «вчинений під проводом жінок, які камінням і грудками землі закидали жандармерію, що на останку була змушена вжити зброю, внаслідок чого Юстина Карпова застрілена, а Юлія і Дорота Єдлінські легко поранені». Історичні документи зберегли дату події, її тривалість (два дні), прізвища й імена потерпілих і те, що селяни виступили проти десятка врядників і озброєних жандармів. Однак у них не вказано, скільки жінок брали участь у сутичці з австрійською владою і де вона сталась. Однак звичай був такий, що хрест ставили на місці загибелі людини. Від часів другої половини ХІХ століття мешканці Клубівців постійно користувалися спільним пасовищем Фальчі. У 50-х роках ХХ століття воно, за рішенням Тисменицького райкому Компартії і райвиконкому, всупереч волі клубівчан, було передано до сусідньої Вільшаниці. Тоді відійшло до колгоспу імені Чапаєва 450 гектарів землі (урочища Фальчі, Буди, Панкова Яма, Брідки, Коростівна, Кобилина, Виргайки, Пеколів, Рудки, Вишники, Копані, Черемхів, Романова Долина). У 1992 році внаслідок клопотань голови Клубовецької сільської ради Рекетчука Богдана Дмитровича (1949-2004) перед райвиконкомом названі землі повернуто у володіння Клубівців. І тепер – після 150 років – Фальчі є громадським пасовищем. А поновлений хрест на Старій Дорозі засвідчує любовне ставлення клубівчан до своєї історії. Йосип КАРПІВ, директор краєзнавчого музею |
