10 липня минає 70 років з дня трагічної смерті отця Андрія Бандери — батька національного Героя України, провідника ОУН Степана Бандери, багаторічного пароха Старого Угринова та Бережниці на Калущині, Тростянця на Долинщині, капелана 9-го полку 3-ї бригади 2-го корпусу УГА, учасника українсько-польської війни, посла до Національних Зборів ЗУНР. Майбутній настоятель Староугринівської церкви В’їзду Господа в Єрусалим закінчив Стрийську гімназію (1901), богословський факультет Львівського університету. Брав активну участь у громадсько-політичній діяльності, ще під час навчання в гімназії вступив до Національно-демократичної партії. Займався політичною роз’яснювальною роботою серед селян, був членом Наукового товариства ім. Тараса Шевченка. Майже рік отець Андрій проживав із сім’єю в Бучачі та Ягільниці (нині Тернопільської області), а влітку 1920-го повернувся до рідних країв. Тут йому доводилося переховуватися від польських офіційних органів, які переслідували українських політичних діячів. У 1920—1930 рр. він служив парохом у Старому Угринові, співпрацюючи з калуською філією «Сільського господаря», пізніше — у Волі-Задеревацькій і Тростянці Долинського повіту, де 23 травня 1941-го його заарештували як батька «руководителя краковского центра ОУН Степана Андреевича Бандеры». П’ять днів морили в станіславській тюрмі і майже півтора місяця — в київській. Після страшних катувань отця Андрія засудили до розстрілу і через три дні розстріляли. Реабілітований 8.11.1992 р. Тепер у Старому Угринові мало хто пам’ятає батька Степана Бандери. Літні люди згадують священика-патріота здебільшого зі слів своїх батьків, представників старших поколінь, але всі відгукуються про колишнього пароха тільки добрими словами. Дмитро Васютяк — багатолітній дяк місцевого храму згадує: «Я був ще малим, коли Степанів тато пішов із села. Він запам’ятався всім добрим господарем: сам раздував на землі... Мав коло резиденції капличку, де багатьох людей хрестили, давали шлюб. Дружина померла молодою, то мусив і за дітьми наглядати. Найшустрішим був Степан, він постійно організовував сільських хлопців, марширували на лузі понад Солонцем, виступали з виставами. Як пішов отець Андрій з села, то до нас прийшов новий священик — Соломка, він продовжував справу Бандерів — у селі далі діяли хор, читальня. Церкву, що тепер є, будував отець Андрій Бандера. За пару років звели храм без єдиного цвяха. Стара обітниця згоріла від снаряда в австрійську війну. Встигли винести лише два образи — Ісуса Христа і Матері Божої, що були біля царських воріт іконостасу, — вогонь їм нічого не зробив. Такою є сила Божа! Тепер вони в нашій церкві виглядають як нові...». Чужа влада намагалася знищити будь-яку згадку про славну родину Бандерів у Старому Угринові. Після о. Володимира Соломки до 1959 року в сільській церкві служив о. Дмитро Березовський. Він також був добрим пастирем для угринівців, користувався високим авторитетом. Лікував і повстанців, сповідав і благословляв їх. «Совіти» йому цього не простили. Старожили переконані, що о. Дмитро помер не своєю смертю ще й тому, що критично сприйняв ліквідацію Греко-Католицької Церкви. Потім на якийсь час призначили настоятелем храму кагебіста в рясі, а далі й взагалі церкву закрили, аж до 1988 року. Останніми роками багато зроблено для відродження староугринівської християнської святині. До 120-річчя з дня народження о. Андрія було видано біографічну книжечку про нього. За фінансової підтримки сільської та обласної влади, завдяки голові церковного комітету Василю Кобиляку, який зумів зорганізувати громаду, оновлено внутрішній розпис, пофарбовано споруду ззовні, викладено бруківкою подвір’я, встановлено вуличне освітлення, на фасаді церкви встановлено барельєф на честь о. Андрія. Торік церкву В’їзду Господа в Єрусалим відвідав з архієрейською відправою владика Володимир Війтишин. Пам’ять про священика-мученика повертається до української громади. Завершується збір документів у справі проголошення блаженним отця Андрія Бандери, серед яких сотні свідчень очевидців про його життя, діяльність і смерть. Про це повідомив департамент інформації УГКЦ. Окрім 27 українських новомучеників, уже беатифікованих Католицькою Церквою, маємо ще 47 кандидатів до прослави славою блаженних. Серед кандидатів на беатифікацію є імена, що мають, як видається на перший погляд, політичну заанражованість. Це спростовує Постуляційний центр. Стосовно о. Андрія Бандери уся політика полягає в тому, що цей священик був батьком Степана Бандери. Постулятор Місії о. Роман Тереховський відкидає політичну вмотивованість можливого визнання новомучеником УГКЦ батька Степана Бандери, наголошуючи, що вся політика тут у тому, що о. Андрій, власне як батько Степана Бандери, міг утекти з парохії, з території, яка потрапляла в зону окупації. ОУНівці ціною власного життя забезпечили б йому як батькові свого лідера перехід через кордон. Але о. Андрій вирішив залишитися з парохією. Він був героїчною людиною ще й тому, що після смерті дружини сам виховав сімох дітей гідними українськими патріотами. Тарас ФЕДОРІВ. Голова ГО «Бандерівське земляцтво" |
