У крамницях сучасного Івано-Франківська здебільшого продаються шкіряні вироби іноземного виробництва чи українських фабрик з інших регіонів. Однак вичинка шкіри була одним з найстаріших ремесел нашого краю, яке успішно розвивалося ще з давніх часів.

Секрети якісної вичинки шкір передавалися від батька до сина, а сам процес у деяких виробників займав не один місяць. Зате вироби з такої шкіри носилися багато років без втрати привабливого вигляду, пише Західний кур’єр.

Початки гарбарської справи

У міжвоєнному Станиславові арештовані злодії нерідко намагалися схитрувати, щоб не отримати тривалий тюремний строк. Одним із способів увести слідчих та суддів в оману було вдавати з себе божевільного. Адже якщо арештованого визнавали неосудним, у нього був шанс на певні поблажки.

У щоденнику Юрія Мозіля, який перебував у Станиславівській карно-слідчій тюрмі у 1933-1934 роках, згадується про арештанта-єврея Фішера, пише Західний кур’єр.

Серед мешканців Станиславова початку ХХ століття була значна кількість людей моральних, побожних і готових прийти на допомогу ближньому.

Тому особливо дивує поведінка тодішніх станиславів’ян під час пожеж, адже вони проявляли дивну неповороткість. Мабуть, давався взнаки страх, адже пожежі були однією з найбільших фобій тодішньої людності, пише Західний кур’єр.

Ось як газета «Кур’єр станиславівський» описувала у 1901 році поведінку мешканців під час пожежі: