Середа, 2020-11-25, 12:37 PM

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
«  Липень 2020  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031
 
Архів новин
Головна » 2020 » Липень » 19 » «До витоків караїмізму в Галичі: копія листа Абрагама Леоновича до Дениса Зубрицького (1838 р.); колофон»
9:31 AM
«До витоків караїмізму в Галичі: копія листа Абрагама Леоновича до Дениса Зубрицького (1838 р.); колофон»

Є три версії появи караїмської громади у Галичі. Одна з них говорить, що караїми оселились на цих землях на початку ХVI ст., в ході еміграції з Османської імперії. Друга розповідає про переселення караїмів князем Вітовтом наприкінці XIVст. За третьою версією 80 караїмських родин прибули до Галича у 1246 р., після перемовин князя Данила Галицького з ханом Батиєм 1243 р.

Ярослав Дашкевич вніс у науковий обіг унікальний історичний документ ХІІІ ст. про початки поселення караїмів у м. Галичі - колофон.

Колофон  – пам’ятний запис на пергаментному молитовнику, написаному, за свідченням галицького газзана Авраама Леоновича, у ХІІІ ст. на Кримському півострові.

 В середині XVII ст. в Західній Європі проявилося велике зацікавлення караїмізмом. Вважалося, що він зберіг чисту Біблійну віру – без нашарувань Талмуду, Мішни і т. п.

 1698 р. голландський вчений, професор Лейденського університету Якоб Тріглянд написав до караїмського гахама в Литві , прохаючи відомостей про караїмізм та караїмів. Листа передали до Луцька, де також була караїмська громада. Відповіли на цього листа вчені Йосиф га-Машбір (пом.1700 р.) з Галича та Мордехай бен Нісан з Кукизова (Красного Острова). Їхні праці друкувалися в Західній Європі в кінці XVII – на початку XVIII ст. Мабуть, саме Йосиф га-Машбір (пом.1700 р.), що проживав у Галичі, склав незадовго до своєї смерті колофон про прихід караїмів до Галича, використовуючи перекази місцевих караїмів. Він є нарративним джерелом, в якому викладається усний переказ.

У 1830 р. в м. Галичі сталася пожежа, яка знищила майже ціле місто, не вціліла і дерев’яна кенаса. Відповідно, згоріли й рукописні сувої Тори, молитовники, метричні книги, інвентар. Й рукопис колофону згорів, але збереглися копії та переклади, виготовлені у ХІХ ст.

 Вперше переклад колофону, можливо й копію оригінального тексту староєврейською мовою, було виготовлено в 1813 р. Абрагамом Леоновичем для львівського українсько-католицького митрополита, раніше професора та ректора Львівського університету, Антона Ангеловича (1756-1814, митрополит з 1808 р.). У 1811 р. митрополит купив Галич і сусіднє село Залукву, право на перевіз через р. Дністер і т. д., також зацікавився караїмським народом.

У1838 р. галицький газзан Абрагам Леонович (1802-1851)  написав листа-відповідь до українського історика, члена-кореспондента Імператорської академії наук у Петербурзі Дениса Зубрицького (1777-1862) , який в той час працював над написанням книги «Хроніка міста Львова» і звернувся із запитом про історію караїмської громади.

 « Вельможний пане суддя і ласкавий добродію!

Мені приємно завжди і в кожному випадку, згідно з моїми можливостями, виконувати обов’язки, покладені на мене Вашою милістю, паном і добродієм. Тим більше я постарався тепер виконати вимогу Вашої милості. Я шукав серед паперів і знайшов витяг з книжки, тобто чернетку інформації, яку я склав на подібний запит святої пам’яті його ексцеленції митрополита Ангеловича в 1813 р.

Ця книжка, з якої було зроблено витяг, це був молитовник, великий, писаний на пергаменті ще до виходу караїмів з Криму, коли в Європі ще не було друкарства. У ньому було записано про епоху виходу караїмів з Криму до Галича, а також [зроблено] різні нотатки про те, яких з цього часу зазнали приємностей та неприємностей у тутешньому місці поселення за близько 600 років.

Однак, треба шкодувати, його було знищено разом з нашим храмом (як Ваша милість, пан добродій, знають) у 1830 р., під час немилосердної пожежі. Я, однак, пригадавши собі, що робив витяг з цієї книжки для святої пам’яті його ексцеленції Ангеловича, а небіжчик підтвердив, що це згідно з одною книжкою (яку святої пам’яті [митрополит] читав), що караїми ще в ХІІІ ст. прийшли до Червоної Русі ще за панування руських великих князів. Я розшукав цей [витяг] у своїх паперах і додаю тут копію під [знаком] %, перекладену по-польському. Хай Ваша милість, пан добродій, прийме до свого відома цей витяг і [познайомить] кого треба. Одночасно хай Ваша милість, пан добродій, дарує, що досі не повідомив про це, бо, крім того, що під час теперішніх свят є в нас складні ритуальні обов’язки, я ще й ослаблений. Лише, побачивши, що так запізнився з відповіддю, я постарався підготувати її, згідно з [моїми] силами, й покірно подати до ласкавих рук Вашої милості пана добродія. Маю честь признатися чесно, що назавжди залишаюся якнайглибше зобов’язаним найнижчим підніжком вельможного пана і добродія.

Галич, 3.Х.1838 [р.] Леонович»

В додаток до листа Денис Зубрицький отримав копію історичного документу.

Текст колофону та в перекладі українською мовою:

« [ І ] Це пишуть для майбутніх поколінь, щоб [вони] пам’ятали про ласки відвічного Бога, які він нам чинив.

[ II ] В 5003 р. від сотворення світу – за лічбою ізраїльтян, а в1243 р. християнської ери, а гіждри 655 р., коли між королем татар Бату-ханом та королем Хорватії Данилом, який резидував у Галичі, було укладено мир. Тоді, коли татари плюндрували руські й польські землі, ці два королі уклали між собою мир, а під час укладання миру з боку галицького короля був його син великий князь Лев та його брат Васько. Вони внесли до умов миру, щоб татарський король дозволив сотні домів [родин] караїмів, які мешкали в Криму, переселитися до Галича, королівського столичного міста. [Король Данило] має від кордону взяти їх на своє утримання, вибудує для них будинки та допоможе їм вести торгівлю, що з’єднувала б Схід з землею Русі, тобто Хорватією.

[ ІІІ ] На цій підставі татарський король наказав оголосити в Криму, що хто з караїмів захоче переселитися до Галицької землі, той отримає від королівської скарбниці транспортні засоби і кошти [на дорогу] до самого руського кордону. Там приймуть їх руські люди та приведуть до місця, де вони захочуть поселитися.

[ IV ] Збудилося серце у 80 домах нації караїмів, між якими було 4 доми з покоління священиків, 6 левітів та 70 ізраїльтян. Більшість їх була з м. Солхата, решта з Мангупа, Кафи і т.д.

[ V ] І в 5006 році від створення світу за ізраїльтянами, а в 1246 р. за лічбою християн та гіджри 658 року, зібралися разом і татари провели їх до свого кордону підводами і коштами татарського короля. Там прийняли їх люди галицького короля та за його кошти і на його підводах привели їх до Галича.

[ VI ] Прийняв їх король та їх урядовців і побудували для них будинки навпроти королівського замку, що стоїть на горі, на березі річки Лукви, на північ від замку, на вулиці Руській, де стоїть їх мурований храм, в якому раніше відправляли службу Пек Осина. На цвинтар дали їм місце на високому березі над річкою Чев, навпроти храму, що давніше звався «Лель, Полель». Король дарував кожному по 100 гривен срібла. Дав їм привілей на вільну торгівлю в цілій Руській землі та що дозволяється їм мати і шинкувати  в своїх будинках будь-які напої. Також дарував їм землю на горі та поля між рікою Луквою і рікою Дністром.

[ VII ] На цьому привілеї підписався король Данило та брат його Васько і єпископ Петро».

Польський переклад тексту колофону публікувався в XIX ст. один раз (С. Кунасєвич) та двічі російською (Д. Зубрицький, А. Петрушевич).

До караїмського колофону як джерела почали повертатися в 1920-х рр., а пізніше – з 1970-х. Але, поки що, він не увійшов ні до стандартної української історичної науки (як джерело до часів Данила Романовича), ні до критичної етнічної історії караїмів.

 

Бібліографія

Відділ рукописів Львівської Національної Наукової Бібліотеки ім. В.Стефаника, фонд 5 (Оссолінських), опис № І, спр.1252 / 1, арк. 13, 14, 15

Дашкевич Я. Данило Романович і єпископ Петро в освітленні караїмського джерела // Ярослав Дашкевич. Постаті: Нариси про діячів історії, політики, культури / 2-ге вид., виправл. й доповн. – Львів: Львівське відділення ІУАД ім. М. С. Грушевського НАНУ / Літературна агенція «Піраміда», 2007. С. 35-61

Дашкевич Я. Міграція караїмів у Русь-Україну та Литву (IX – XIVст.) // Ярослав Дашкевич. // Караїми Галича: історія та культура. Матеріали міжнародної конференції (додаток). Львів – Галич, 2002. С.178-186 

Зубрицкий Д. Критико-историческая повесть временних лет Червоной или Галицкой Руси. От водворения християнства при князях поколения Владимира Великого до конца XV ст., М. 1845, С.153, прим. 51

Петрушевич А. Пересмотр грамот, князю Льву приписываемых. // Галичский исторический сборник. – Львов, 1854. – Вып.2. С. 172-177

Петрякова Ф. Караїми Галича: проблематика вивчення // Фаїна Петрякова. // Галич і Галицька земля в державотворчих процесах України. Матеріали міжнародної ювілейної наукової конференції. Івано-Франківськ-Галич, 1998

Bohdan Janusz Karaici w Polsce, Kraków, S.41

Dział Rękopisów Zakładu Narodowego im. Ossolińskich we Wrocławiu

Stepaniv [Dashkevsch], Jaroslav, L’époque de Danylo Romanovyč (milie du XIII e siècle) d’après une source Karaite. – «Harvard Ukrainian Studies» 1978, m. 2, № 3, c.334 – 373. Ustawa o stosunku Państwa do karaiskiego Związku Religijnego w Rzeczypospolitej Polskiej.

 

P.S. Переглянути копії рукописів Ви можете, завітавши до Музею караїмської історії та культури  Національного заповідника «Давній Галич» (адреса: Майдан Різдва, буд.33, м.Галич, Івано-Франківської обл., Україна).


Переглядів: 24 | Додав: Dnister







Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі





Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 20. Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю.
Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах.

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Copyright MyCorp © 2020