У Стопчатові на Косівщині сільська громада з участю Героя України поета Дмитра Павличка, лауреата Шевченківської премії письменника Михайла Андрусяка та інших відомих людей краю увічнила пам’ять про відважного вояка УПА Василя Скригунця, сотенного «Гамалію». Під час урочистого відкриття йому пам’ятника в цьому селі виступив і відомий на Прикарпатті краєзнавець, дослідник визвольного руху Лук’ян Вардзарук, який розповів про бойовий шлях цього повстанця. «Галичина» попросила пана Вардзарука поділитися інформацією про «Гамалію» й з читачами нашого видання. Від жовтня 1944 до лютого 1945 року сотня «Черемош», більшість якої становили жителі Стопчатова і Космача, дислокувалася в присілку Завоялах (південно-західна частина Космача). Тут вона проходила вишкіл, звідси ходила в рейди і сюди поверталася на відпочинок. На озброєнні сотня мала станкові кулемети системи «Максим». В сотні була радіостанція, яку обслуговував Ярема, котрий приймав і записував повідомлення РАТАУ і радіостанцій. Цю інформацію я мав за обов’язок як член молодіжної ОУН розносити курінному «Книшеві» і керівникові кущової ОУН «Галайді». Сотенний «Гамалія» за віком був найстаршим у військовому відтинку № 21 УПА, що діяв на території сучасних Верховинського, Косівського, Коломийського, Снятинського і Городенківського районів. А наймолодшим у сотні був ройовий «Іскра» — 16-річний Іван Симотюк із с. Спаса. На жаль, він півроку тому відійшов у вічність. Сотенний «Гамалія» завше ходив при зброї — з автоматом «Емпе» наперевіс, а на грудях — далековид. За розкішну бороду його з любов’ю нарекли «наш бородань». «Гамалія» був досвідчений військовий командир і добрий воєнний стратег, про що свідчить битва в Завоялах. Уранці 13 лютого 1945 року стежа повідомила, що з хребта Ріжі (а він межує з горою ўреріт, за якою — вже Верховинський район) до гори Припір, що над Завоялами, суне навала військових. «Гамалія» наказав роєві кулеметників відійти за річку Ставник на висоту біля каменя Новаківського, двом роям — залягти паралельно до висоти Припір, а всій потузі сотні — зайняти позиції від підніжжя Припора до кутка Перешийки, уздовж границі з селом Шепотом. Невдовзі з Припора червонопогонники розпочали кулеметний обстріл офіцерської школи, яка була за півкілометра від границі і Припора. Цим обстрілом вони мали намір відвернути увагу сотні від наступу своїх основних сил з боку Шепота, з півдня, куди зійшли з Ріжів, маючи намір, розгромивши сотню, захопити офіцерську школу. «Гамалія» розгадав хитрий план ворога і діяв випереджаючи його. Бій відбувався при переважаючій живій силі червонопогонників, але повстанці вдало оборонялися — і ворог того дня не ступив на космацьку землю. Зрозумівши неможливість переходу тут на територію Космача, енкаведисти відступили в центр Шепота, а звідти подалися на схід, у с. Брустори, з якого вже наступного дня наступали через присілок Віпчинку на с. Космач. Два дні стояла тут на чатах сотня «Гамалії», і аж другої ночі, коли червонопогонники зайняли більшу частину території села, відступила тією самою дорогою, котрою наступав ворог, у Верховинський район, і стала табором між селами Головами і Зеленим. Ця битва обійшлася для сотні без жертв, було поранено лише трьох повстанців. Ось такими мені запам’яталися сотня «Черемош» і її командир «Гамалія». Дяка і шана тим, хто сприяв побудові пам’ятника цій відважній людині. Лук’ян ВАРДЗАРУК
|
