В сучасному житті, коли більшість громадян є власниками біометричних паспортів і в державі є статус безвізового режиму, подорожами європейськими країнами нікого не здивуєш. Важливо мати кошти і час для мандрівки.
Подібно було і більше сотні років тому, коли Галичина територіально входила до складу Австро – Угорської монархії. Бідніше населення їздило на заробітки або емігрувало до США чи Канади; натомість, заможніші представники інтелігенції не тільки їздили відпочивати, а й вивчали історію та пам’ятки культурної спадщини, як самої монархії, так і держав - сусідів.
Галичанами, які одними з перших відвідали Рим і побували на аудієнції у Папи Римського були родичі предстоятеля УГКЦ, кардинала Любомира Гузара - дідусь Лев Гузар (1858 – 1923) та бабуся Вільгельміна Гузар (1871 – 1974).
Нижче подаємо опис їхньої подорожі – можливо, це буде цікаво жителям міста та тим нашим краянам, яких доля закинула на Апенінський півострів.
Одна з наукових поїздок до Італії відбулась у березні 1910 р. Участь у поїздці взяли директор української гімназії у Станиславові М. Сабат (провідник), вчителі цієї ж гімназії - д-р Адр. Копистянський і Ю.Колянковський, два вчителі польської гімназії, нотар Лев Гузар з Галича з дружиною, один лікар, один директор банку з дружиною і учень п’ятого класу гімназії Т.Мацьків.
Їхали з Станиславова через Ворохту, Ясінь, Будапешт і Загреб до Фіуме (Рієка) над Адріатичним морем. У Фіуме затрималися один день, щоб оглянути місто і прегарні надбережні купелеві місцевості, як Аббація та інші. З Фіуме переплили кораблем Адріятичне море до Анкони в Італії. Плавба кораблем тривала цілу ніч. Був сильний вітер і морські хвилі так сильно кидали кораблем, що майже всі пасажири хворіли на морську недугу.
З Анкони поїхали залізницею до Риму. У вічному місті були більше тижня. В час перебування у Римі день в день без відпочинку, перед і по обіді оглядали старовинні й новітні пам’ятки. Переглянули дві вистави (“Аіду” і “Дон Карлоса”) у римській опері. За цей час докладно оглянули передусім ватиканський музей, Сикстинську каплицю (місце вибору пап), бібліотеку і церкву св. Петра - де за звичаєм усіх прочан, поцілували стопу статуї того святого намісника Христа.
Дальше оглядали розкопи на Капітолії і Палятині і місцеві музеї, Форум романум (староримський майдан), Колізей, терми Діоклеціяна, християнські катакомби на Вія Аппія, Пантеон, Лятеранську церкву і багато інших церков і, врешті, численні музеї, що зберігають скарби мистецтва старовинної, середньовічної і нової доби.
Щовечора, якщо не йшли до опери, заходили до винарні і при чарці доброго вина “Ест - Ест” д-р Сабат робив з групою підсумки всього того, що бачили вдень, при цьому кожен учасник робив собі записки для пам’яті.
Найбільш незабутньою римською подією для усіх була аудієнція у Папи Римського св. Пія X. Аудієнцію одержали за рекомендацією тодішнього єпископа, пізнішого краківського кардинала, князя Сапіги, який тоді працював у Ватикані.
Пані були одягнені в чорні сукні з серпанками на головах, мужчини - в чорні фраки.
Група була прийняті на т. зв. збірній аудієнції, себто разом з прочанами з різних країн світу. Кожен прочанин чи турист, що приїздив до вічного міста вважав за свій обов’язок бути на аудієнції у Святішого Отця або принайменше здалека побачити його у церкві св. Петра.
У аудієнційній залі було близько 40 осіб, що стояли у двох рядах під стінами. Коли зайшов Святіший Отець, всі повклякали, а за хвилину увійшов Папа з почтом ватиканських достойників. Він найперше поблагословив усіх присутніх, а опісля поволеньки проходив між рядами, тут і там когось про щось запитував, а прочани цілували його перстень.
Виїжджаючи з Риму, група вкинула до фонтану Треві по сольді (5 італійських центів), - згідно повір’я, що той, хто вкине гріш до того фонтану, знову повернеться до Риму.
З Риму поїхали на південь і оглянули Неаполь, і його музеї, розкопи в Помпеях і Геркулянум під Везувієм, який у той час сильно димів. З Неаполю поїхали малим корабликом на остров Капрі, де оглянули розкопану палату римського цісаря Тиберія та славну Голубу печеру.
В зворотній дорозі на північ зупинились в Орвієтто. Це мале містечко, розташоване на північ від Риму, цікаве тим, що воно лежить на вершку стрімкої гори, і до нього можна доїхати тільки зубчастою залізницею.
Далі відвідали славну колись володарку морів - Венецію, місто побудоване на лаґунах над Адріатикою. Оглянули славну палату дожів, які правили Венецією, прекрасну церкву св. Марка, відому своїми фресками, та багато інших церков, цікавих архітектурою та скарбами мистецтва. У Венеції зайшли теж до фабрики широковідомих скляних виробів, а потім оглянули відомий у світі купелево - відпочинковий острів Лідо.
З Венеції поїхали кораблем до Трієсту, який тоді був відомим австрійським портовим містом, а звідти залізницею до Подстойни в Країні, де оглянули славні печери сталактитів і сталагмітів. Ніде вже не зупиняючись, через Ґрац, Відень і Краків вернулись додому.
Прогулянка тривала понад 3 тижні в час Великодніх свят. Вартість такої поїздки становила близько 400 австрійських корон. В ті часи це була висока сума грошей.
Довідково.
1 корона = 100 гелерів
20 гелерів = проїзд у трамваї Львова
80 гелерів = найдешевший квиток у львівську оперу
1 кг телятини = 96 - 98 гелерів
1 кг яловичини = 86 - 90 гелерів
вівця = 18 крон
коза = 20 крон
день праці селянина = 1 - 1,34 крони
день працівника ґуральні / тартака = 1,22 крони | 
