На старому галицькому цвинтарі є чимало старих могил, у яких спочивають відомі діячі минулого, що мешкали у цьому славному місті. На жаль, не всі вони доглянуті, та й загалом саме кладовище бажало б мати привабливіший вигляд. Через це самі городяни мали б підтримувати його у належному стані. А як бути з могилами, котрі тривалий час ніхто не доглядає? Напевно, ними мали б опікуватися комунальні служби, або окремі організації чи установи. Наприклад, церква мала б доглядати за могилами священиків, школа – вчителів, юридичні установи – суддів і т. д.
Два роки тому експедиційний загін пам’яткоохоронного відділу Національного заповідника «Давній Галич» під керівництвом Андрія Чемеринського досліджував старий галицький некрополь і виявив там цілу низку цікавих поховань відомих діячів галицької історії. Серед інших була віднайдена у занедбаному стані могила вчителя і засновника Товариства «Просвіта» у місті Галичі Михайла Павлишина. Пам’ятник на ній похилився , на могилі росте великий кущ, але місце поховання цього діяча є відомим. Такою невпорядкованою вона залишається і досі, бо нікому до могили нема діла. Можливо, ситуація зміниться після цієї публікації, але, знаючи про загальну байдужість містян, у це важко віриться.
Хто ж він Михайло Павлишин? Що нам відомо про цю особистість? Майже два роки пошуків завершуються цією публікацією, яка є першою ластівкою у висвітленні його біографії.
Михайло Павлишин народився у 1842 році у с. Копанки коло Калуша у селянській сім’ї. Власними силами «вибивався у люди», поки не вивчився на учителя. Після закінчення учительської семінарії працював у селах Калущини, Бережанщини, а також у Мостиському повіті на Львівщині. Пізніше переведений у село Залукву коло Галича, де 17 років був управителем місцевої школи. У 1884 році став заступником директора школи у Галичі, де працював до виходу на пенсію. Мав звання старшого народного вчителя.
Працюючи у Галичі, Михайло Павлишин активно займався громадськими справами. З 1886 по 1896 рр. він був директором кредитної каси «Надія». У 1904 році, коли у місті була заснована «Просвіта», він не просто став головою, але й був душею і серцем товариства. Також М. Павлишин був засновником райфайзенської каси, у якій виконував обов’язки касира. У 1902 р. М. Павлишин балотувався на посаду бурмістра, але спроба стати по-теперішньому мером Галича була невдалою. Також він часто дописував статті до газети «Діло», де порушував важливі проблеми життя міста.
Помер Михайло Павлишин несподівано 3 лютого 1903 року у віці 61 рік. Газета «Діло» помістила некролог, який написала Костянтина Милицька, що була у той час секретарем галицької «Просвіти». На похорон прийшло багато галичан, а також учні колишнього директора із Залукви. На могилі промовляв Пилип Богусевич.
Минуло більше ста років і могила Михайла Павлишина заросла бур’яном забуття. Однак час не стер із пам’яті його славне ім’я. Про нього є коротка згадка і у книзі «Міста і села Галицького району» (2001 р.), окремі відомості запропонував і автор цих рядків у виданні «Зоря «Просвіти» над Галичем» (2018 р.) та Андрій Чемеринський у розвідці «Дослідження «старого» міського цвинтаря у м. Галич» (Матеріали міжнародної конференції «Галич і Галицька земля» (2016 р.).
Тепер справа за владою або небайдужими галичанами. Адже до 150-річчя «Просвіти» вона цілком могла би встановити на могилі новий пам’ятник або хоча б реставрувати старий. Коштів на це потрібно небагато, а зробити варто. Заради історичної пам’яті. Бо хочеться вірити, що колись ми доживемо до тих часів, коли лице наших міст і сіл будемо визначати не за виглядом центральних вулиць чи площ, а за порядком на цвинтарях.
Іван ДРАБЧУК. |
