У давній пресі знаходимо багато згадок про те, як мешканці Станиславова святкували Новий рік.

«Єдина ніч у цілому році, коли місто Ревери, солідне і поважне, не спить, а розважається у кнайпах і рестораціях, – писав «Кур’єр станиславівський» у 1905 році. – Зазвичай мешканці міста уже в десятій годині солодко засинають, завернувшись у ковдри, а цього вечора вони чекають, поки годинник проб’є дванадцяту і нарешті настане Новий рік.

У цукернях, рестораціях і кав’ярнях коньяк ллється рікою і весело вистрілює шампанське. У кнайпах гості п’ють пільзенське чи седельмаєрівське пиво і горілку. Поліційна хроніка занотувала дані про певних осіб, затриманих за п’янство, а отже, можна бути певним, що працівники суду у січні будуть мати роботу. Кав’ярні і ресторації ще заздалегідь оголошували в афішах, що організовують новорічні забави з сюрпризами для пань і панянок, оркестрами – колійовим чи військовим – і навіть з угорською капелою, яка приїде прямісінько з Відня.

Все більше посилюється тенденція до того, що приватні будинки в новорічну ніч порожніють, зате наповнюються громадські заклади, де відвідувачі розважаються під звуки оркестру з келихами в руках. У міському казино танцювало 40 пар, а в театральній залі веселилися соціалісти. Але вже через кілька годин після настання Нового року картина різко змінюється. Першими з новорічної забави повертаються старі кавалери, які страждають від різних болячок і пригадують собі, що минулий Новий рік їм добре «вліз у печінки» і ще досі звідти не виліз.

Десь біля третьої ночі поспішають додому вдівці і жонаті чоловіки, що опинилися на забаві «лише випадково», адже їхні дружини з дітьми виїхали на зимовий відпочинок. Найпізніше йдуть з гулянки старі вояки – це якщо вони тієї ночі взагалі повернуться у рідні пенати. Вони йдуть малими групками і на прощання кілька разів переціловують одне одного…».

Підготувала Олена БУЧИК