Прийнято вважати, що трудове заробітчанство – це ознака наших нелегких часів. Проте наші краяни виїжджали на заробітки і за Австрії, і за Польщі.

Так, на початку ХХ ст. була поширена трудова еміграція до Америки та Канади. У травні 1901 року через Станиславів проїхало 1280 селян з Отинії, Тлумацького повіту та інших місцевостей, які вирушали в еміграцію до Америки.

Лише за один тиждень у травні 1902 року на заробітки до Америки виїхало 800 галичан. Більшість емігрантів походила з Тлумацького повіту, а зі Станиславівського – лише 60 осіб. За Польщі мешканці нашого краю найчастіше їздили заробляти до Німеччини, і час від часу траплялися охочі заробити на цих трудових емігрантах.

У березні 1926 року селами Станиславівщини їздив один добродій і представлявся як трудовий агент, який мав повноваження на відбір працівників для сільськогосподарських робіт у Німеччині на весняний сезон. Як стверджував «агент», він мав усі необхідні дозволи від офіційних установ і потребував близько сорока робітників.

Наївні селяни, побоюючись, що вигідного робочого місця їм не вистачить, охоче платили Заробіток на заробітчанах «агентові» немалі суми за посередництво та залагодження всіх необхідних формальностей. Більшість заробітчан платила по 50 злотих з особи, але з деяких він ще брав додатково по 5-10 злотих для полегшення переходу через кордон.

«Агент» успішно діяв протягом довшого часу, але врештірешт натрапив на кмітливих селян, які почали задавати «зайві» питання: коли розпочнеться робота, в якій саме частині Німеччини і на яких підприємствах вони працюватимуть тощо. На жодне з цих питань агент не зміг дати конкретної відповіді, здебільшого лише відмовчувався. Селяни запідозрили обман, звернулися до поліції, яка без вагань арештувала хитрого «агента».

Олена БУЧИК