У Зелену неділю обіч гостинця Івано-Франківськ - Галич на повороті до Духової криниці з нагоди сторіччя насипання Стрілецької могили українським героям, які загинули на підступах до Галича у червні 1915 року, відбулося велелюдне віче.
Тут поховано п’ять українських патріотів: Василя Гасюка, Івана Дигалюка, Василя Данилюка та двох невідомих усусусів. Історія цієї могили є досить цікавою. В літературі за нею закріпилась назва «Стрілецька могила на Лисій горі», яку вживають і у Викторові. Мешканці Сільця називають це урочище «Чубата», а тому тут побутує найменування «Могила на Чубатій».
Найкраще поєднання двох номінацій зробив поет Степан Пушик у своєму вірші «Іду з гори Лисої на Чубату…». За сто років її кілька разів зрівнювали із землею - у часи польського панування та радянської влади. Однак наші патріоти вперто відновлювали могилу. Долучалися до цього в основному жителі сіл Сілець та Викторів ( відповідно Тисменицького і Галицького районів).
Від 1989 року могила набула вигляду двометрового кургану з хрестом угорі. Тоді вона була відновлена та освячена. Цьогоріч, у зв’язку з відзначенням сторіччя насипання Стрілецької могили, тут було вирішено вшанувати й інших героїв, котрі віддали свої життя за волю України, в тому числі і наших сучасників, героїв Небесної сотні та воїнів, які загинули на сході нашої держави.
За задумом мешканця с. Сілець Михайла Ковальчука, який став головним промотором втілення ідеї, тут мав постати ще один символічний постамент з відповідним написом.
Завдяки підтримці спонсорів та небайдужих людей його було втілено у життя. Відгукнулися також і жителі трьох сіл: Сільця, Вікторова і Тязева. Вони зібрали пожертви у своїх храмах.
Новий постамент являє собою прямокутну залізобетонну колону. Як виявилось, вона залишилась як невикористаний елемент від пам’ятника Д. Вітовському у с. Медуха. І це є досить символічно, бо стрільці, які поховані у могилі, цілком ймовірно, були із сотні Вітовського. Значить він просто «поділився» з ними своєю славою, бо йому одному її забагато.
Зараз колону увінчує тризуб, виготовлений Анатолієм Степовим та Романом Сисаком, та ореол слави навколо нього, зроблений Віктором Зелінським, майстром із Викторова.
Свято було урочисте і насичене. Священики освятили новозбудований монумент та відправили панахиду біля Стрілецької могили. У богослужінні взяли участь декан Галицький УГКЦ о. Ігор Броновський, декан Єзупільський УГКЦ о. Богдан Курилів та парохи сіл Сільця, Викторова та Тязева о.Василь Смицнюк, о.Іван Петляк та о.Дмитро Кубацький.
Перед присутніми виступили декан Єзупільський УГКЦ о.Б. Курилів, о. В. Смицнюк, п. М. Ковальчук, учасник Майдану та АТО Богдан Лебедь із Викторова. Святкову програму продовжили аматори художньої самодіяльності із Сільця (кер. Галина Бибик) та церковний хор церкви Покрови с.Викторів (кер. Христина Тимків).
Поезії на патріотичну тематику читали юна Марія Криса з Тязева та Оксана Байдак із Сільця. Завершив урочистості виступ сілецького церковного хору (кер. Василь Величко), який виконав три славні: «Боже великий, єдиний…», «Ой у лузі червона калина» та «Ще не вмерла України».
Проте це не було свято трьох сіл. Тут було чимало приїжджих гостей з Галича, Івано-Франківська та інших населених пунктів. На урочистості до Стрілецької могили приїхали пластуни з Івано-Франківської та Галицької станиць. До слова, тут пластуни могли б організувати свій літній відпочинковий табір. У планах на майбутнє - спорудження альтанки та облаштування місця для стоянки туристичних автобусів та автомобілів, виготовлення рекламного банера з описом історії створення могили, насадження квітників тощо. А ще, у цьому місці необхідний пішохідний перехід. На закінчення зазначимо, що місце біля Стрілецької могили перетворилося зараз на справжній меморіал пам’яті.
Шкода тільки, що історія визвольної боротьби зачепила і наше покоління, у начебто мирний час. І уже цей час народжує нових героїв, а це означає, що боротьба за Україну ще не завершена, а справжні патріоти зростають на місцях національних святинь, таких як і ця Стрілецька могила.
Іван ДРАБЧУК |
