До наших днів дійшло немало світлин, виконаних станиславівськими фотографами. Обличчя мешканців міста, які дивляться на нас із далекого минулого, вражають і заворожують. Однак про самих авторів цих світлин відомо досить мало – біографічні дані багатьох із них довелося збирати буквально по крихтах.
Чи не найвідомішим фотографом Станиславова і всієї Галичини був Юзеф Едер (1830–1903), який розпочав свою кар’єру у Львові й відкрив там фотоательє в 1861 році. Воно працювало у готелі “Англійський” по вул. Карла Людвиґа, 15 (нині проспект Свободи). Довший час його компаньйоном у Львові, а пізніше й у Станиславові та Яссах був фотограф Бернард Бранд.
Юзеф Едер був учасником та призером багатьох виставок у Львові та Відні. Велике визнання майстрові принесли чудові світлини з видами міст, панорами та пейзажі, а також портрети. В травні 1868 року преса повідомила про важливе завдання пана Едера – він об’їжджав усі станції львівської та краківської залізниць і фотографував станційні будівлі.
З 1888 року Едер працював у Станиславові, де відкрив ательє по вул. Сапєжинській, 5. Пізніше воно переїхало у будинок № 9 на тій же вулиці. В 1895 році майстер продовжив свою співпрацю з залізницею і створив цілу серію знімків залізничних об’єктів у напрямку Станиславів–Вороненка. Зокрема, він сфотографував віадук у Яремчі і частину буковинського тунелю. Преса зазначала, що всі світлини вирізнялися “швейцарською мальовничістю”. 16 вересня 1903 року Едер помер у Станиславові у віці 73 років. Його роботу продовжили донька Теофіла і син Владислав.
Ще однією знаменитістю старого міста був Тадеуш Артиховський, який працював у Станиславові з 1860-х років до початку ХХ століття. Він мав фотоательє, яке знаходилось по вул. Сапєжинській, 18 (будинок не зберігся). Фотограф вів активне громадське життя, зокрема був членом польського товариства “Сокіл”. Газета ”Пожежний путівник” за травень 1889 року повідомляє, що за поданням Мюльна, керівника пожежної охорони, Артиховського призначили цензором (контролером) діяльності пожежного товариства в Станиславові. Зазначалося, що він довший час був членом цього товариства.
Відомо також, що Артиховський володів двома віллами в Яремчі. Газета “Кур’єр станиславівський” у 1902 році повідомила, що знаний фотограф зі Станиславова Артиховський на літній сезон відкрив фотоательє у своїй віллі в Яремчі. Майстер зробив кілька дуже гарних фото з видами цього містечка і продавав їх у своєму закладі як фотопоштівки.
Наприкінці ХІХ ст. в Станиславові по вул. Липовій, 83 (тепер вул. Шевченка) відкрилося фотоательє Юзефа Бернада. Цей будинок належав Александеру Каннабіху, який теж колись володів ательє і займався фотографією. Він був дуже шанованою в місті людиною, ветераном Польського січневого повстання 1863 року. Доживши до похилого віку, він продав свій бізнес новому власнику. Юзеф Бернад дав придбаному фотоательє жіноче ім’я – “Чеслава”.
В 1905 році фотоательє Бернада викупив молодий фотограф Марчін Єґер, який, мабуть, розпочав цей бізнес, аби утримувати сім’ю, бо саме того року він одружився на панні Соломії Фальковні. Це фотоательє не було особливо відомим, хоч одного разу прогриміло на все місто завдяки таємничій крадіжці. В червні 1906 року вночі до ательє проникли злодії й викрали близько 60 фотографій, вийнявши задню стінку виставкової шафи, де вони зберігалися. Висловлювалися найрізноманітніші версії, в тому числі й про те, що в ательє зберігалися знімки, які когось компрометували. Але поліції так і не пощастило достеменно з’ясувати, кому й навіщо знадобилося викрадати світлини.
Були в Станиславові й фотографи, які прибули з великих міст, зокрема з Варшави. По вул. Заболотівській, 6 знаходилось ательє фотографа Броніслава Рапацького (1846–1926), який працював у Варшаві, мав філію у Львові й нарешті відкрив свій заклад у Станиславові.
Він особливо майстерно робив дитячі й сімейні фотографії. В 1872 році великої популярності набуло його фото сестер єзуїта і теолога Петра Скарги, майстерно виконане з портрета. Воно з’явилося у газеті “Львівський огляд”.
Дуже відомим у Галичині й Буковині був фотограф Лео Розенбах, чиє ательє знаходилось по вул. Третього Мая, 3 (тепер вул. Грушевського). Він народився в 1849 році у Перемишлі, в Станиславові оселився десь на початку 1880-х років.
Однією з найвідоміших його робіт у нашому місті стала світлина сім’ї ротмістра Зденка Лобковіца. Він належав до чеської аристократичної родини і носив титул принца. Його дружиною була графиня Марія-Паула із заможного роду Шенборнів. В 1900 році ця аристократична родина мешкала у віллі Каліневича (тепер вул. Шевченка, 102).
В 1906 році Розенбах переїхав до Чернівців, де теж набув великої популярності. Його ательє в Станиславові викупила пані Емілія Обст і назвала власним іменем. Щоб привабити клієнтів до новоствореного ательє “Емілія”, власниця прикрасила свій заклад розкішною різьбленою брамою в закопанському стилі. Пані Емілія гідно продовжувала справу свого знаменитого колеги, дбайливо зберегла всі кліше від його фотографій. Лео Розенбах в останні роки життя мешкав у Відні, де й помер у 1922 році.
Олена БУЧИК | 
