10 липня 1910 року в Яремчі відбулося урочисте освячення новозбудованого костелу – псевдоготичного шпилястого храму, виконаного в модному у той час закопанському стилі. Ця споруда понад тридцять років прикрашала містечко, яке вже тоді вважалося столицею тутешніх курортів.
“Одна з найгарніших і найбільш відвідуваних курортних місцевостей східної Галичини Яремче, розташована в східних Бескидах, біля самого угорського кордону, дочекалася власного костелу, більше потрібного для великої кількості курортників, які туди приїжджають, ніж для польської колонії, яка там перебуває постійно”, – писав про ту подію краківський тижневик Nowości Illustrowane.
Цей храм будували на пожертви простих громадян та відомих меценатів. Гроші на нього збирали досить довго – близько десяти років. Ще в листопаді 1900 року газета Kurjer Stanislawowski повідомляла, що вдова залізничного машиніста, якась пані Мокрицька, склала пожертву в розмірі 100 корон (це середня місячна зарплата тогочасного чиновника, близько 10 тисяч гривень за нинішніми цінами, – авт.) Комітету будівництва костелу в Яремчі.
Очолював цей комітет директор гімназії в Коломиї Юзеф Скупневич. У 1906 році він оприлюднив відозву, якою закликав активніше фінансувати спорудження храму.
“Кошторис будівництва виносить близько 12 тисяч корон (1,2 млн гривень – за нинішніми цінами, – авт.), а Комітет вже має половину потрібної суми і земельну ділянку під костел”, – радісно повідомляла тоді газета Kurjer Stanislawowski, закликаючи надсилати пожертви на адресу пана Скупневича.
Щоб жертводавці були щедрішими та активнішими, для збору коштів проводилися світські вечірки і бали, відбувалися благодійні концерти. Скажімо, на фестинах, які пройшли у Яремчі 1 серпня 1909 року, вдалося зібрати 800 корон чистого прибутку, який передали на спорудження храму. Щоправда, на той час вартість будівництва значно зросла і, як повідомляла тогочасна преса, становила 18 895 корон. Змінилося й керівництво комітету з будівництва костелу, який очолив президент Яремчанського клубу (така собі тогочасна асоціація туристичних операторів) пан Алоїзій Зонненвельд.
“Бракує ще підлоги, головних дверей, шибок на вікнах і вівтаря. Для повного закінчення потрібно буде ще 4 400 корон, які з легкістю буде зібрано”, – обіцяла газета Kurjer Stanislawowski.
На вівтарі, до речі, вдалося зекономити. Його згодом презентували костелові брати Хованці зі Станиславова (тепер – Івано-Франківськ, – авт.). Для гармонії з архітектурою будівлі він також був виконаний в закопанському стилі.
Освячення костелу, яке проводив римо-католицький декан Пяскевич зі Станиславова, стало святом для цілої околиці. На урочистості зійшлися мешканці Микуличина, Татарова, Ворохти, Делятина та Ланчина. Як відзначала тогочасна преса, прийшла навіть делегація українців на чолі з парохом Дори Григорієм Громадкою та священником зі Львова Бажанським.
“Прибулих ранковим потягом вітала, стріляючи високого в небо, вежа новозбудованого костелу (зменшувальне “костелик” не надто для нього личить), оздоблена прапорцями. Ціле Яремче прибрали у святкові шати, вілли причепурили і прикрасили стягами”, – писала про відкриття храму газета Kurjer Stanislawowski.
Величезний натовп, який зібрався на цьому святкуванні, навіть уявити собі тяжко в умовах нинішньої пандемії коронавірусу. Лише в приміщенні костелу, як повідомляла преса, могло поміститися кілька сотень людей, а вони заповнили ще й всю прилеглу територію, серед цих людських тлумів вишикувалися шеренгами скаути з делятинського товариства “Сокіл”.
Після святкового богослужіння відбувся урочистий банкет в салоні Яремчанського клубу. У першому ж тості знову говорилося про гроші. Голова Комітету з будівництва костелу Алоїзій Зонненвельд подякував жертводавцям і повідомив, що на даний момент на спорудження храму вже було витрачено 21 481 корону, але існує ще дефіцит у розмірі 3 500 корон, який вдалось трохи зменшити під час збору пожертв на богослужінні, коли прихожани поклали на тацю 260 корон.
“Тостом “Кохаймося!”, який виголосив державний радник Овсяк, завершився обід”, – інформувала газета Kurjer Stanislawowski.
Уже в січні 1911 року комітет, який займався будівництвом костелу, остаточно прозвітував про витрачені кошти на його спорудження. Отож загальна вартість будівництва становила 21 985 корон, за ділянку довелося заплатити 2 900 корон, таким чином, загальні витрати складали майже 25 тисяч (2,5 мільйона гривень за нинішніми цінами, – авт.). При цьому Комітет будівництва ще мав 756 корон боргу перед підрядниками. На його погашення ресурсів було більш, ніж досить – на майданчику залишились будівельні матеріали на суму 385 корон, а ще була земельна ділянка на місці проданої в Татарів (за 300 корон) старої римо-католицької каплички, яку приблизно оцінювали в 1000 корон.
…Такі фінансові клопоти, які супроводжували будівництво, мабуть, зіграли злий жарт із долею будівлі, яка повинна була служити храмом. Після багатьох перебудов, які до невпізнання змінили зовнішній вигляд колишнього костелу, в його стінах почало свою роботу банківське відділення. Тож тепер тут працюють фінансисти і знову ведуться розмови про гроші, платежі та борги.
У повоєнні роки радянська влада спершу хотіла облаштувати в культовій споруді кінотеатр. 10 квітня 1946 року в область надійшло рішення виконавчого комітету Яремчанської районної ради «Про передачу польського костелу під районний кінотеатр». Згодом це приміщення фігурувало як об’єкт для переобладнання під клуб. У 1947 році в «Списку костелів, що пустують і мають фізгармонії по Станіславській області» було відзначено, що в Яремчі є одна фізгармонія, але несправна.
У 1960-х роках яремчанський костел було переобладнано під райвідділ зв’язку (пошту), а тепер в цій непоказній споруді – Яремчанське відділення Ощадного банку на вулиці Свободи. Важко уявити, що до 1946 року це був костел чудових архітектурних форм, збудований за проєктом Тадеуша Обмінського, хоча ще донедавна його стіни і підлога залишались в первинному вигляді.
НОРВАКС |
