Субота, 04.02.2023, 05:30:33

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
«  Жовтень 2021  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
 
Архів новин
Головна » 2021 » Жовтень » 31 » Відійшов у вічність Михайло Паньків
18:35:15
Відійшов у вічність Михайло Паньків

Сьогодні, 31 жовтня  на 82-му році життя відійшов у вічність відомий дослідник Прикарпаття, етнограф, музеєзнавець, історик, заслужений працівник культури України, лауреат численних всеукраїнських та обласних премій у галузі освіти і культури, директор Навчально-наукового інституту історії, етнології і археології Карпат Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника – Михайло Паньків. Про це повідомляється на сторінці Кафедри етнології і археології ПНУ ім. В. Стефаника у фейсбуці.

«Студентам і викладачам Михайло Ілліч назавжди запам’ятається як фахівець своєї справи, а також як дуже добрий та чуйний товариш, який завжди був готовий надати кваліфіковану консультацію чи просто дружню пораду, йдетьсяв повідомленні.- Колектив кафедри етнології і археології факультету історії, політології і міжнародних відносин Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника висловлює щире співчуття родині та близьким покійного».

Довідка

Михайло Ілліч Паньків народився 9 вересня 1940 р. у с. Вербівці Городенківського району Івано-Франківської області. У 1958 р. закінчив Снятинський культурно-освітній технікум, а в 1966 р. – історичний відділ Івано-Франківського педагогічного інституту. З січня 1969 р. донедавна працював в в Івано-Франківському краєзнавчому музеї – спершу на посаді наукового працівника, далі – завідуючого відділом історії, заступника директора з наукової роботи і нарешті – директора музею (1985 р.).

З 1975 р. за сумісництвом читав курси з краєзнавства, народознавства, етнографії в педагогічному інституті, а потім Прикарпатському університеті імені Василя Стефаника. Роки наполегливої праці на ниві етнографії та музеєзнавства не пройшли даремно. У 1989 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Сім’я і сімейний побут на Покутті (друга половина ХІХ – 70-ті рр. ХХ ст.)».

З вересня 2006 р. М. Паньків працював на посаді доцента, а з 2015 р. – професора кафедри етнології і археології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. З 2008 р. був науковим співробітником відділу етнології Навчально-наукового інституту історії, етнології і археології Карпат, а згодом і його директором. Під його керівництвом працівники інституту здійснювали комплексні дослідження з етнокультурних та етнополітичних процесів в Карпатському регіоні.

Михайло Паньків опублікував понад 10 наукових монографій і посібників для студентів («Організація польових досліджень з етнографії», «Схрони, криївки і бункери ОУН-УПА. Документи. Спогади. Короткі біографії», «Весілля у с. Вербівцях на Городенківщині» та ін.), близько 200 наукових статей з етнографії, музеєзнавства та краєзнавства. Етнограф ввійшов до авторського колективу таких фундаментальних ілюстрованих видань як «Прикарпаття: спадщина віків», «Західно-Українська Народна Республіка (1918 – 1923 рр.): Ілюстрована історія» та «Покуття».

Вчений активно популяризував українську культуру на шпальтах місцевої преси, на радіо- і телебаченні. Тільки на Прикарпатті організував понад 10 музеїв. Під його керівництвом та при активній участі відкрито Літературний музей Прикарпаття в м. Івано-Франківську, Музей архітектури і побуту Прикарпаття (с. Крилос Галицького району Івано-Франківської області), відбудована у с. Криворівні Верховинського району хата-гражда Параски Харук. Він був автором експозицій Літературно-меморіального музею Леся Мартовича у селі Торговиця Городенківського району, структури і тематико-експозиційного плану Музею освіти Прикарпаття (м.Івано-Франківськ), Літературно-меморіального музею Івана Франка та музею Михайла Грушевського у Криворівні, колишнього Яремчанського музею партизанської слави, Долинського краєзнавчого музею «Бойківщина» Тетяни і Омеляна Антоновичів, понад 20-ти громадських музеїв.

Усі наукові та творчі починання дослідника завжди підтримувала його сім’я: дружина Ольга Михайлівна – учителька початкових класів; донька Оксана, яка пішла за прикладом матері, та син Ігор – відомий науковець, етнограф.


Переглядів: 78 | Додав: Dnister









Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі





Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 23. 
Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю. 
Висловлюємо подяку авторам за їхню нелегку працю! 
Через технічні можливості сторінки ми не можемо подати посилання (гіперлінк), проте вкажемо прізвище автора (або ресурс походження). 
Нашим завданням є збір масиву інформації з різних джерел - щоб зацікавлені особи мали можливість з нею працювати. Ряд інтернет - сторінок з часом втрачають свої попередні публікації, ми старатимемося їх зберегти на цьому ресурсі. 

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Спілка та веб - сторінка не є власником авторських матеріалів, тільки популяризує їх для загальної обізнаності.

Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах. 

Copyright MyCorp © 2023